Антипатр Ідуменянин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Антипатр Ідуменянин (бл. * 100 р. до н. е. — † 43 р. до н. е.), ідумеєць, (івр. אנטיפטרוס האדומי‎) — римський управитель Юдеї, батько Ірода I Великого, засновник династії Іродіадів.

Син Антипа, або Антипатра, якого Александр Яннай, цар Юдеї, зробив правителем Ідумеї. Увійшовши в милість до Помпея, Антипатр став опікуном царя і первосвященика Гіркана II, сина Александра Янная і фактичним правителем підкореного римлянами єврейського народу.

Своє становище Антипатр зміцнив ще більше, коли під час боротьби Помпея з Цезарем надав останньому важливу допомогу. Він надає допомогу Цезарю у його війні проти Александрії і отримує натомість у 48 р. до н. е. посаду прокуратора Юдеї . Антипатр Ідуменянин фактично захопив юдейський престол у свої руки і хоча носив тільки даний йому Цезарем титул прокуратора, або епітропа, всієї Юдеї, насправді став її правителем.

Антипатр був одружений на набатейській принцесі Ціпрі, від якої у нього було п'ятеро дітей: Фазаель, Ірод, Йосиф, Ферор і дочка Саломея.

За згодою царя Гіркана Антипатр зробив свого старшого сина Фазаеля управителем Єрусалима, а молодшого Ірода — Галілеї.

Він помер отруєний у 43 р. до н. е.


Посилання[ред.ред. код]

Антипатр Ідуменянин у Jewish Encyclopedia (англ.)