Вишня-антипка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Антипка)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Вишня-антипка
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Трояндові (Rosaceae)
Рід: Слива (Prunus)
Вид:
Вишня-антипка (P. mahaleb)
Біноміальна назва
Prunus mahaleb
Ареал виду

Ви́шня-анти́пка[1][2], кучина[3][4], кугина[5], вишня магалебська[2] (Prunus mahaleb) — багаторічна рослина родини розових. Декоративне та медодайне дерево, плоди якого мають обмежене застосування у кулінарії.

Опис[ред. | ред. код]

Кущ, іноді невелике дерево 2-4, зрідка до 10 метрів заввишки, має широку крону. Попри невелику висоту стовбур у старих особин може сягати 40 см завтовшки. Кора сіра з добре помітними сочевичками на молодих гілках та дрібними тріщинками на старих. Листки гладкі, блискучі, із пилчастим краєм, 15-5 см завдовжки. Квіти білі, численні, завширшки до 1 см, зібрані в негусті суцвіття. Плоди — дрібні, чорні, терпкі на смак ягоди.

Число хромосом 2n = 16.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Рослина світлолюбна, відносно теплолюбна, хоча витримує несильні морози, посухостійка. Квітне у травні.

Природний ареал антипки охоплює країни Середземномор'я, де вона зростає на теренах Марокко, Іспанії, Греції, Туреччини, а також на Балканському півострові. З часом він поширився і на країни Центральної та Східної Європи, зокрема, Німеччину, Угорщину. В Україні кугина поширена на заході Поділля та в Криму.

На відміну від культурних вишень ягоди антипки не придатні до споживання, втім у країнах Середземномор'я розмелене насіння магалебської вишні використовують як ароматичну та смакову приправу до тіста. В інших регіонах її використовують переважно як підщепу для культурних сортів вишні та черешні.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Prunus mahaleb // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. а б Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987.
  3. Словник ботанічної номенклатури (Проект). — К.: Держ. вид-во України, 1928. — 313 с.
  4. Словник української мови. — К.: Наук. думка, 1970—1980. — Т. I—XI
  5. «Кугина» (Словарь Грінченка). Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 5 жовтня 2020.