Антирелігійний терор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Як потрапив цей релігійний дурман на сторінки радянського журналу?!. Колаж з «Універсального журналу». 1929 рік.

Антирелігі́йний теро́р — система цілеспрямованих акцій КПРС і уряду СРСР, спрямованих на знищення релігійної свідомості людей, усунення церкви із суспільного життя та запровадження комуністичної та марксистської ідеології. Супроводжувалася ліквідацією церковних общин, закриттям чи знесенням культових споруд, переслідуванням та фізичним винищенням духовенства, атеїстичної пропагандою.

Антирелігійний терор розпочався після встановлення радянської влади і був спрямований проти всіх конфесій. На початку 1960-х партійно-радянське керівництво посилило антирелігійну роботу, спрямувавши її в першу чергу проти православної церкви: 19601965 було закрито 4165 церков — майже 50 % від їх чисельності 1960, зокрема на Тернопільщині — 36 %. Закриті храми використовували під склади, клуби, спортивні зали, різні музеї, в тому числі музеї атеїзму.

В Україні 19651974 щорічно закривали в середньому 48 храмів РПЦ, 1974-1987 — 22. Закрили всі семінарії, за винятком Одеської; із 13 монастирів 1970-ті залишили діючими 7. Внаслідок Антирелігійного терору зазнала втрат РКЦ.

У Західній Україні 1944 закрили більшість костьолів, понад 100 священиків заарештували й ув'язнили у ВТТ або депортували в Сибір. Решту духовенства після 1945 змусили виїхати в Польщу. На Поділлі, Волині та Східній Галичині залишилося близько 20 священиків.

Дивіться також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Тернопільський енциклопедичний словник / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль: видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — Т. 1–4.