Антисемітизм в СРСР

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Антисемітизм в СРСР — прояви ксенофобії (негативне уявлення, неприязнь і упередження, засновані на релігійних або етнічних забобонах) по відношенню до євреїв в СРСР. Антисемітизм проявлявся в багатьох сферах — від побутових відносин до державної політики.

Державна політика по відношенню до євреїв була двоякою. З одного боку, офіційно антисемітизм розглядався як негативна спадщина «великодержавного шовінізму» Російської імперії, позитивне ставлення до євреїв також допомагало зберігати образ СРСР як основного борця з нацизмом. З іншого боку, мінімізація національної ідентичності радянських євреїв і, особливо, пов'язана з створенням держави Ізраїль підштовхували держава до юдофобії.

У царській Росії антисемітизм був державною політикою, а євреї були пригнобленою національною меншиною. Дискримінація євреїв призвела до того, що істотна частина євреїв підтримала революційні настрої та антиурядові рухи. Після Лютневої революції 1917 року євреї були зрівняні в правах з іншими громадянами, але під час громадянської війни постраждали від погромів.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Solomon M. Schwarz. Antisemitism in the Soviet Union. Library of Jewish Information, American Jewish Committee: Нью-Йорк, 1948.