Антихрист

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Анти́христ — персонаж християнської есхатології, біблійних, церковних й інших пророцтв про остані дні світу. Згідно з котрими він буде людиною надзвичайних здібностей, знань і вмінь, котра буде мати всю силу сатани (не будучи одержимим) і діятиме зовсім вільно супроти Церкви, християн й усього людства. І котрого більшість людей прийме за месію і він стане всесвітнім державним правителем.

В широкому сенсі антихристами називають усіх хто противиться Христу або стверджує, що є месією (спасителем людства) чи продовжувачем справи Христа. Антихристами називали імператора Нерона, пророка Мухамеда[1], завойовника Тамерлана[2], царя Петра І, імператора Наполеона[3], вожаків Великої Французької революції, російських більшовиків і мексиканських революціонерів[4]. Тобто тих хто використовував насильство держави у віросповідній сфері, зокрема у боротьбі з християнством.

Також часто таким терміном користувалися в політичній і міжконфесійній боротьбі з метою очорнення своїх опонентів.

У суто філософському розумінні антихрист це найвищий прояв людського себелюбства[5].

Поняття антихриста в християнстві[ред.ред. код]

Поняття антихриста переважно повязують із християнським вченням про кінець світу: найбільше думок про його природу, діяльність і суть було висловлено християнськими святими, церковними діячами. Саме вони дозволяють уявити суть цього явища.

Прихід антихриста[ред.ред. код]

За свідченнями святих Белярміна і Свареза антихрист не буде якимось товариством, але означеною особою, буде мати всю силу сатани[6], але не буде сатаною, тільки людиною[7] Він також не буде втіленим дияволом, а справжньою людиною, отже, він не буде одночасно і дияволом, і людиною[8].

Антихрист повинен прийти наприкінці світу. Про це говорив Пророк Єзекіїл, натякаючи на антихриста (Ґоґа) і його боротьбу проти наверненого єврейського народу у Палестині: «В останніх днях прийде твій час»[9]. Свята Хільдегарда пише, що «Син погибелі прийде тоді, коли вже закінчуватиметься день і заходитиме сонце, тобто, коли наближаться останні часи й коли світ почне хитатися в своїх основах»[10].

Про скорий прихід антихриста говорили в усі епохи: з самого початку існування цього поняття, від самих витоків християнства. Зокрема Бертина Букіййон, яка жила у першій половині 19 століття, зазначає: «Кінець світу наближається, й антихрист не забариться прийти. Ми його не побачимо, ані також ті, що за нами прийдуть. Але ті, що по них прийдуть, потраплять під його владу. В час його приходу ніщо не зміниться в домі. Все йтиме своїм звичайним ладом. Духовні вправи, праця в лічницях і все інше, до чого ми звикли, відбуватимуться як звичайно. Аж тут сестри усвідомлять собі, що паном становища став антихрист»[11].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Шпіраго Ф. Антихрист. — Львів, 1995, с. 77
  2. Всемирная история. СОЦЭКГИЗ, М, 1959, т. 3, с. 584
  3. Шпіраго Ф. Антихрист. — Львів, 1995, с. 77
  4. Шпіраго Ф. Антихрист. — Львів, 1995, с. 77
  5. Мацейна А. Тайна беззакония СПг, 1999, с. 64
  6. святий Іван Золотустий
  7. «Scivias», св. Гільґельгарда.
  8. св. Іван Дамаскин
  9. Єз. 38:16; порівн. Об. 20:7-9
  10. Schmelzeis, Hl. Hildegard, стор. 377
  11. Curicgue, Voix prophetigue 1872, том І, стор. 427

Література[ред.ред. код]