Антокольський Марко Матвійович

М. М. Антокольський, портрет роботи І. Рєпіна (1866)

Марко́ Матві́йович Антоко́льський (*2 листопада 1843, Вільно — †9 липня 1902) — російський скульптор-реаліст.

Народився у Вільні, вчився у різьбаря по дереву.

З 1862 р. — вільний слухач Академії мистецтв. Під впливом Рєпіна, Кримського і Стасова зближується з передвижниками і створює ряд пластичних образів видатних діячів рос. історії.

Глибокою психологічною характеристикою відзначається скульптура «Іван Грозний» (1871), за яку А. присуджено звання академіка. Монумент, статуя «Петро І» (1872) належить до найкращих творів рос. реалістичної скульптури. З 1874 року, у зв'язку з хворобою, А. майже постійно жив в Італії і Франції, де працював над морально-етичними і філософськими темами («Христос перед народом», 1874; «Мефістофель», 1883). Образам людей, які боролися за високі людські ідеали, А. часом надавав рис надто пом'якшених, мало не сентиментальних («Сократ», 1875; «Спіноза», 1882). Звернувшись знову до тем російської історії, створив видатні роботи—«Нестор-літописець» (1889), «Єрмак» (1891), де легендарний козак — покоритель Сибіру зображений людиною сміливою, відважною. Серед скульптурних портретів А. — погруддя Тургенєва, Стасова, лікаря С. Боткіна. Твори Антокольського зберігаються в Третьяковській галереї, Російському музеї (Санкт-Петербург), Музеї російського мистецтва (Київ) та ін.

Література

• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
• Марк Матвеевич Антокольский. Его жизнь, творення, письма и статьи. Под ред. В. В. Стасова. СПБ — М., 1905;
• Варшавский Л. Антокольский Марк Матвеевич. М.—Л., 1944.