Антонич Богдан-Ігор Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Богдан-Ігор Антонич
Антонич Б.jpg
Дата народження 5 жовтня 1909(1909-10-05)
Місце народження Австро-Угорщина Новиця, Австро-Угорщина
Дата смерті 6 липня 1937(1937-07-06) (27 років)
Місце смерті Польща Львів, Польща
Громадянство Австро-Угорщина Австро-Угорщина
ЗУНР ЗУНР
Польща Польща
Рід діяльності поет, прозаїк, перекладач, літературознавець
Роки активності: 1931-1937
Напрямок література
Жанр поезія, проза, переклад, стаття

Богдан-Ігор Анто́нич (* 5 жовтня 1909, с. Новиця — 6 липня 1937, Львів) — український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.

Через офіційну заборону ширше знаний лише з середини 1960-х; справив значний вплив на сучасну українську поезію; філософська лірика, релігійні, космічні мотиви, відгомін лемківського фольклору і язичницької символіки; впливи Омара Хайяма, Волта Вітмена; прозові твори; переклади; статті літературно-критичного і теоретико-літературного характерів.

Біографія[ред.ред. код]

Будинок у Львові, де Антонич мешкав із 1928 до 1937 рр.

Народився на Лемківщині в родині греко-католицького священика Василя. Справжнє прізвище батька було Кіт, яке родина змінила перед народженням єдиного сина. Мати майбутнього письменника — Ольга Волошинович — походила із села Липовець Сяноцького повіту.

Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки.

Коли у 1919 році Олександра Волошиновича за спробу об'єднання польської і словацької часток Лемківщини режим Ю. Пілсудського засудив до страти, родина Антоничів з десятилітнім сином проживала певний час на Пряшівщині у Межилабірцях і Михайлівцях.

Упродовж 19201928 навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви Софії у Сяноку. «На цілу Лемківщину це була одинока гімназія, де вчили також і української мови» (М. Кудлик, однокласник Антонича). Тут викладали, зокрема, проф. Володимир Чайківський, проф. Лев Ґец. З першого і до останнього класу Антонич відзначався як найкращий учень.

Із середини 1920-х років батьки Богдана Ігоря Антонича жили в селі Бортятин (тепер — Мостиського району Львівської області), де отець Василь був місцевим парохом. Б. І. Антонич часто приїжджав сюди, тут написав низку своїх творів.

Протягом 19281933 Антонич — студент Львівського університету Яна Казимира, де навчався на філософському факультеті (спеціальність — польська філологія). Серед викладачів Антонича були літературознавці В. А. Брухнальський, Є. Кухарський, славіст В. Ташицький, філософ К. Твардовський, мовознавець Є. Курилович та ін. Антонич брав активну участь у роботі семінарів професорів Г. К. Ґертнера (польська мова), Ю. Кляйнера (польська література) та Я. Янува (українська (руська) мова та література), під їхнім керівництвом писав наукові роботи.

Гурток студентів-україністів у Львові, червень 1931 р. 2 ряд знизу, перший зліва— Б. І. Антонич, поряд — Ірина Пеленська, посередині — лектор О. Шемлей.

Ще під час навчання в університеті Антонич пристрасно включився в літературне та громадське життя столиці Західної України, був членом гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства прихильників освіти, наполегливо почав вивчати нюанси української мови, вчитуючись не тільки в словники та граматично-лінгвістичні підручники, але також у твори поетів Радянської України.

Перший свій вірш поет опублікував 1931 року у пластовому журналі «Вогні». Потім він розміщував поезії у багатьох періодичних виданнях. Незважаючи на велику поетичну творчість і важкий процес засвоєння літературної мови, поет все-таки знаходив час на працю в інших жанрах та на публіцистику. Він виступав з доповідями про українську та чужу літератури; робив переклади; писав рецензії; публікував сатиричні фейлетони та пародії, в яких виявив гостру дотепність. Вів літературну хроніку у часописі «Дажбог».

Крім того, він випробовував свої сили у прозі та драматургії. Залишилася незакінчена новела «Три мандоліни» та великий фрагмент повісті, що мала називатися «На другому березі». Він склав лібрето до опери «Довбуш», що її мав написати Антін Рудницький.

Проводив редакторську діяльність, деякий час редагував журнал «Дажбог» і разом з Володимиром Гаврилюком журнал «Карби». Антонич також малював, грав на скрипці і компонував музику, мріяв бути композитором. Ці галузі мистецтва, особливо малярство, дуже сильно вплинули на його лірику.

За спогадами сучасників, був короткозорим, невисокого зросту, темне волосся зачісував наверх, одягався елегантно, по-моді.

Помер Антонич на двадцять восьмому році життя. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легенів перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало. Похований у Львові на Янівському цвинтарі, поле № 4[1].

Визнання[ред.ред. код]

Меморіальна дошка на батьківщині в Новиці

Після його смерті та входження Західної України в склад УРСР Антонич, як аполітичний поет-містик, був заборонений; інтерес до нього виник лише в 1960-і роки в українській діаспорі, а потім й у СРСР. Його вірші перекладені багатьма мовами. У 1989 році у Львові встановлена меморіальна дошка на Городоцькій вулиці, буд. 50, де він жив. Меморіальна дошка Антоничу встановлена й на його батьківщині в Новиці (Польща).

Могила Богдана-Ігора Антонича на Янівському кладовищі.

Твори[ред.ред. код]

Поетичні твори[ред.ред. код]

  • Привітання життя: книжка поезій. Львів, 1931;
  • Велика гармонія (збірка друкувалась 1932-33 рр. у періодиці; повністю надрукована 1967 р.);
  • Три перстені: поеми й лірика. Львів, 1934;
  • Книга Лева. Львів, 1936;
  • Зелена Євангелія. Посмертне видання. Львів, 1938;
  • Ротації. Посмертне видання. Львів, 1938;
  • Низка поезій поза збірками;
  • Лібрето до опери «Довбуш» (у двох редакціях);
  • Поетичні переклади (Ашіль Мільєн, Владислав Белза, Ярослав Врхліцький, Густав Фальке, Райнер Марія Рільке).

Прозові твори[ред.ред. код]

  • На другому березі (незакінчений роман);
  • Політик (сатиричний гротеск);
  • Три мандоліни (новела);
  • Окремі твори у фрагментах.

Літературно-критичні статті[ред.ред. код]

  • «Національне мистецтво»
  • «Між змістом і формою»
  • «Становище поета»
  • «Як розуміти поезію»
  • «Сто червінців божевілля»

Зібрання творів[ред.ред. код]

  • Антонич Б. І. Перстені молодості: До тридцятиліття від смерті поета (1909—1937) / Підгот. текстів, упоряд., приміт. та критико-біогр. нарис М. Неверлі. — Пряшів: Слов. пед. вид-во в Братіславі. Відділ укр. літератури в Пряшеві, 1966. — 371 с.
  • Антонич Б. І. Зібрані твори / Зредагували С. Гординський і Б. Рубчак. — Нью-Йорк, Вінніпеґ: Слово. Об'єднання Українських Письменників в Екзилі, 1967. — 400 с.
  • Антонич Б.-І. Пісня про незнищенність матерії: Поезії / Упоряд., вступ. стаття і примітки Д. Павличка. — Київ: Рад. письменник, 1967. — 451 с.
  • Антонич Б.-І. Поезії / Редкол.: В. В. Біленко та ін.; Вступ ст. М. М. Ільницького; Упорядкування, примітки і словник Д. В. Павличка. — Київ: Рад. письменник, 1989. — 454 с. — (Б-ка поета).
  • Антонич Б.-І. Твори / Ред.-упоряд. М. Москаленко; упоряд. Л. Головата; авт. передм. М. Новикова. — Київ: Дніпро, 1998. — 591 с.
  • Антонич Б.-І. Велика гармонія: (Модерністична поезія XX ст.): Для ст. шк. віку / Упоряд., передм., прим. Д. В. Павличка; [Худож. оформ. М. С. Пшінки, А. О. Лівня]. Фронтиспіс О. Л. Кульчицької. — Київ: Веселка, 2003. — 350 с. іл. — /Шк. бібліотека/.
  • Антонич Б. І. Три перстені / Передмова М. Ільницького; Упорядкування, підготовка текстів, наукове та літературне редагування, пошук архівних матеріалів Д. Ільницького; Художнє оформлення, макет, комп'ютерна верстка, художнє фото та фотокопіювання архівних матеріалів Р. Романишин та А. Лесіва. — Львів: Літопис, 2008. — 128 с.
  • Антонич Б. І. Повне зібрання творів / Передмова М. Ільницького; Упорядкування і коментарі Д. Ільницького. — Львів: Літопис, 2009. — 968 с. + 32 с ілюстр.
  • Антонич Б. І. Вибрані твори / Упорядник Д. Ільницький; Передмова Д. Ільницького та І. Старовойт. — Київ: Смолоскип, 2012. — 872 с.

Переклади поетичних творів Б. І. Антонича[ред.ред. код]

  • Антонич Б. І. Три перстені. Зелена євангелія: Поезії / Пер. З. Й. Левицького; Худож. оформл. Б. Р. Пікулицького. — Львів: Каменяр, 1994. — 271 с. — Укр., рос.
  • Антонич Б.-І. Знак Лева / Упоряд. і вступ. стаття М. М. Ільницького; Худож. Л. В. Прийма. — Львів: Каменяр, 1998. — 253 с.: іл. — Укр. і пол.
  • Антонич Б. І. [Поезії] // Сто років юності: Антологія української поезії XX ст. в англомовних перекладах / Упоряд. О. Лучук і М. Найдан. — Львів: Літопис, 2000. — С. 262—271.
  • Антонич Б.-І. Велика гармонія / Пер. з укр., передм. від перекладача і приміт. М. Найдана. — Львів: Літопис, 2007. — 118 с. — Укр. і англ. мовою.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Харчук Х. Історико-меморіяльні поховання на Янівському цвинтарі у Львові наприкінці XIX–XX століть // Вісник НТШ. — № 46. — 2012. — С. 53. — ISSN 1563 3977.

Джерела[ред.ред. код]

  • Андрухович Ю. І. Богдан-Ігор Антонич і літературно-естетичні концепції модернізму: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук / Прикарпатський університет імені В. Стефаника. — Івано-Франківськ, 1996. — 25 с.
  • Богдан Ігор Антонич: покажчик друкованих матеріалів та автографів до 80-річчя з дня народження / Укладачі Т. Ю. Кульчицька, Н. І. Грайцер; наук. ред і вступ. стаття М. М. Ільницького / Академія Наук Української РСР. Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника. — Львів, 1989. — 140 с.
  • Весни розспіваної князь. Слово про Антонича: Статті, есе, спогади, листи, поезії / Упоряд. М. М. Ільницький, Р. М. Лубківський; Передм. Л. М. Новиченка. — Львів: Каменяр, 1989. — 430 с.
  • Гординський С. Богдан Ігор Антонич: його життя і творчість // Антонич Б. І. Зібрані твори / Зредагували С. Гординський і Б. Рубчак. — Нью-Йорк, Вінніпеґ: Слово. Об'єднання Українських Письменників в Екзилі, 1967. — C. 7-26.
  • Ільницький Д. Літературознавчі погляди Богдана-Ігоря Антонича // Слово і Час. — 2006. — № 12. — С. 35-43.
  • Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич: Нарис життя і творчості. — Київ: Радянський письменник, 1991. — 207 с. — (Серія «Час і доля»).
  • Калинець І. Знане і незнане про Антонича: Матеріяли до біографії Богдана Ігоря Антонича. — Львів: «Друкарські куншти», 2010. — 140 с.; 2-е вид., виправлене і доповнене. — Львів: Друкарські куншти, 2011. — 276 с. + 48 с. ілюстр.
  • Леонід Кононович про Жанну д'Арк, Джордано Бруно, Джека Лондона, Рабіндраната Тагора, Богдана-Ігоря Антонича / Л. Кононович. — Київ : Грані-Т, 2008. — 96 c.: іл. — (Серія «Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-2923-77-3
  • «Мистецтво творять шал і розум». Творчість Богдана Ігоря Антонича: рецепції та інтерпретації: Збірник наукових праць / Львівський національний університет ім. І. Франка, Кафедра теорії літератури та порівняльного літературознавства. — Львів, 2011. — (Серія «Українська філологія: школи, постаті, проблеми»; Вип. 11). — 512 с.
  • Новикова М. Міфосвіт Антонича // Сучасність. — 1992. — № 9. — С. 83-93.
  • Старовойт І. Богдан-Ігор Антонич. УСЕ для школи. Українська література. 10 клас. Випуск 8. — Київ-Львів, 2001. — 62 с.
  • Стефановська Л. Антонич. Антиномії. — Київ: Критика, 2006. — 312 с. — (Критич. студії).
  • Федака Д. Богдан-Ігор Антонич //Під синіми Бескидами: антологія поезії та малої прози українських письменників Словаччини. – Ужгород: Закарпаття, 2006. – С. 38 – 39.
  • Гутик О. «Тесля слова» чи «поет весняного похмілля»?— Львів: «Високий замок».— № 146 (5210), 7 жовтня 2014.— С. 10.

Про Богдана Ігоря Антонича в інтернеті[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]