Антонова Ірина Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антонова Ірина Олександрівна
Irina Antonova RN MOW 05-11.jpg
фото 2011 року
Народився 20 березня 1922(1922-03-20) (92 роки)
СРСР Москва, РСФРР
Громадянство СРСР СРСРРосія Росія
Національність росіянка
Проживання Москва
Діяльність мистецтвознавець
Відомий директор Державного музею образотворчого мистецтва імені О. С. Пушкіна
Батько Олександр Олександрович Антонов
Матір Іда Михайлівна Антонова
Чоловік Євсей Йосипович Ротенберг
Діти син Борис
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» I-го ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II-го ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III-го ступеня
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора

Антонова Ірина Олександрівна (рос. Антонова Ирина Александровна *20 березня 1922(19220320), Москва) — мистецтвознавець, директор Державного музею образотворчого мистецтва імені О. С. Пушкіна.

Життєпис[ред.ред. код]

Народилась у Москві.

1929 року за рішенням уряду більшовиків батько виїхав до Німеччини у відрядження разом з родиною, де Ірина добре німецьку мову. У родині цікавились музикою, театром, мистецтвом взагалі.

1933 року, коли в Німеччині прийшли до влади нацисти, Ірина з батьками повернулася до Москви, де закінчила школу, після закінчення якої вона стала студенткою Інституту Філософії, літератури, історії. 1941 року через його ліквідацію вона стала студенткою Московського університету.

В роки війни Ірина закінчила курси медсестер, працювала у шпиталі. Університет закінчила 1945 року.

Музей образотворчого мистецтва, головний фасад.

З квітня 1945 року почала працювати в Державному музеї образотворчих мистецтв молодшим науковим співробітником.

1949 року закінчила аспірантуру.

З 1961 року — директорка головного музею іноземного образотворчого мистецтва в Москві.

Окрім адміністративної та мистецтвознавчої роботи була викладачем: працювала в Московському державному університеті на факультеті мистецтвознавства, в Інституті кінематографії, в лекторії музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, в Інституті східних мов у Парижі.

Науковий доробок[ред.ред. код]

Ірина Антонова — авторка понад сотні різних друкованих творів, серед яких:

  • каталоги,
  • статті в періодичних виданнях,
  • альбоми,
  • телевізійні передачі,
  • сценарії науково-популярних кінострічок.

Академічні звання[ред.ред. код]

Ирина Антонова и коллекционер Михаил Перченко

Нагороди[ред.ред. код]

Сім'я[ред.ред. код]

Батько — Антонов Олександр Олександрович, скловар, був директором Інституту експериментального скла. Мати — Антонова Іда Михайлівна, піаніст, закінчила Харківську консерваторію. Родина належала до радянської еліти.

Чоловік Ірини Антонової — Євсей Йосипович Ротенберг (* 1920 р.) — доктор мистецтвознавства, завідувач сектором Інституту історії мистецтвознавства.

Син Борис (* 1954 р.)[5][6][7].

Ініціативи[ред.ред. код]

Музей красних мистецтв планувався навчальним музеєм-відділом при Московскому університеті. Звідси стільки зусиль по створенню чи отриманню гіпсових та металевих копій видатних зразків мистецтва різних епох і країн з доби античності до бароко. Передача музею значної кількості оригіналів переломила первісну концепцію і художній музей став окремим закладом у форматі образотворчого закордонного мистецтва.

З ініціативи його директора, пані Антонової, 1996 року відроджена первісна ідея навчально-художнього музею (аналоги якого існують у Європі і США), але не в Московському університеті, а в Російському державному гуманітарному університеті. Музей було названо на честь Івана Володимировича Цвєтаєва (батька поета Марини Цвєтаєвої). До музею було передано більше 1000 копій творів мистецтва доби античності, середньовіччя, відродження.

Ірина Антонова ініціювала 1974 року докорінну перебудову експозиції музею. Особливо значними були результати перебудов експозиції на початку XXI ст. 1998 року був створений Зал історії образотворчого музею, експозиція котрого присвячена етапам створення музейних колекцій та людей, що сприяли збагаченню цих колекцій. Того ж 1998 року була створена філія закладу — Мемориальна квартира піаніста Святослава Ріхтера.

Директорка музею ініціювала створення державної програми подальшого розвитку музею образотворчого музею. що посприяло створенню 1995 року Музею приватних колекцій, куди передано низку колекцій з оригіналами закордонних та російських митців. Музей було Пзапочаткував мистецтвознавець і колекціонер Зільберштейн Ілля Самойлович, який передав закладу більше 2000 творів (головно, малюнки та гравюри західноєвропейських та російських митців).

Громадська діяльність[ред.ред. код]

У березні 2014 року підписала листа на підтримку позиції президента Росії щодо російської військової інтервенції в Україну[8].

Примітки[ред.ред. код]

Джерела. Ресурси інтернету[ред.ред. код]


Див. також[ред.ред. код]