Антонова Ірина Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антонова Ірина Олександрівна
Irina Antonova RN MOW 05-11.jpg
фото 2011 року
Народився 20 березня 1922(1922-03-20) (91 рік)
СРСР Москва, РСФРР
Громадянство СРСР СРСР → Росія Росія
Національність росіянка
Проживання Москва
Відомий директор Державного музею образотворчого мистецтва імені О. С. Пушкіна
Діяльність мистецтвознавець
Батько Олександр Олександрович Антонов
Матір Іда Михайлівна Антонова
Чоловік Євсей Йосипович Ротенберг
Діти син Борис
Нагороди
Орден «За заслуги перед Вітчизною» I-го ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» II-го ступеня
Орден «За заслуги перед Вітчизною» III-го ступеня
Орден Жовтневої Революції Орден Трудового Червоного Прапора

Антонова Ірина Олександрівна (рос. Антонова Ирина Александровна *20 березня 1922(19220320), Москва) — мистецтвознавець, директор Державного музею образотворчого мистецтва імені О. С. Пушкіна.

Зміст

Життєпис [ред.]

Народилась у Москві.

1929 року за рішенням уряду більшовиків батько виїхав до Німеччини у відрядження разом з родиною, де Ірина добре німецьку мову. У родині цікавились музикою, театром, мистецтвом взагалі.

1933 року, коли в Німеччині прийшли до влади нацисти, Ірина з батьками повернулася до Москви, де закінчила школу, після закінчення якої вона стала студенткою Інституту Філософії, літератури, історії. 1941 року через його ліквідацію вона стала студенткою Московського університету.

В роки війни Ірина закінчила курси медсестер, працювала у шпиталі. Університет закінчила 1945 року.

Музей образотворчого мистецтва, головний фасад.

З квітня 1945 року почала працювати в Державному музеї образотворчих мистецтв молодшим науковим співробітником.

1949 року закінчила аспірантуру.

З 1961 року — директорка головного музею іноземного образотворчого мистецтва в Москві.

Окрім адміністративної та мистецтвознавчої роботи була викладачем: працювала в Московському державному університеті на факультеті мистецтвознавства, в Інституті кінематографії, в лекторії музею образотворчих мистецтв імені О. С. Пушкіна, в Інституті східних мов у Парижі.

Науковий доробок [ред.]

Ірина Антонова — авторка понад сотні різних друкованих творів, серед яких:

  • каталоги,
  • статті в періодичних виданнях,
  • альбоми,
  • телевізійні передачі,
  • сценарії науково-популярних кінострічок.

Академічні звання [ред.]

Ирина Антонова и коллекционер Михаил Перченко

Нагороди [ред.]

Сім'я [ред.]

Батько — Антонов Олександр Олександрович, скловар, був директором Інституту експериментального скла. Мати — Антонова Іда Михайлівна, піаніст, закінчила Харківську консерваторію. Родина належала до радянської еліти.

Чоловік Ірини Антонової — Євсей Йосипович Ротенберг (* 1920 р.) — доктор мистецтвознавства, завідувач сектором Інституту історії мистецтвознавства.

Син Борис (* 1954 р.)[5][6][7].

Ініціативи [ред.]

Музей красних мистецтв планувався навчальним музеєм-відділом при Московскому університеті. Звідси стільки зусиль по створенню чи отриманню гіпсових та металевих копій видатних зразків мистецтва різних епох і країн з доби античності до бароко. Передача музею значної кількості оригіналів переломила первісну концепцію і художній музей став окремим закладом у форматі образотворчого закордонного мистецтва.

З ініціативи його директора, пані Антонової, 1996 року відроджена первісна ідея навчально-художнього музею (аналоги якого існують у Європі і США), але не в Московському університеті, а в Російському державному гуманітарному університеті. Музей було названо на честь Івана Володимировича Цвєтаєва (батька поета Марини Цвєтаєвої). До музею було передано більше 1000 копій творів мистецтва доби античності, середньовіччя, відродження.

Ірина Антонова ініціювала 1974 року докорінну перебудову експозиції музею. Особливо значними були результати перебудов експозиції на початку XXI ст. 1998 року був створений Зал історії образотворчого музея, експозиція котрого присвячена етапам створення музейних колекцій та людей, що сприяли збагаченню цих колекцій. Того ж 1998 року була створена філія закладу — Мемориальна квартира піаніста Святослава Ріхтера.

Директорка музею ініціювала створення державної програми подальшого розвитку музею образотворчого музея. що посприяло створенню 1995 року Музею приватних колекцій, куди передано низку колекцій з оригіналами закордонних та російських митців. Музей було Пзапочаткував мистецтвознавець і колекціонер Зільберштейн Ілля Самойлович, який передав закладу більше 2000 творів (головно, малюнки та гравюри західноєвропейських та російських митців).

  • Погруддя Гіпократа, гіпсова копія

  • Хлопчик виймає колючку, бронзова копія з оригіналу музею Капітоліні (Рим)

  • Аріадна, копія римського оригіналу

  • Верроккіо,кінний монумент Бартоломео Коллеоні, копія

Примітки [ред.]

  1. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 6 декабря 2007 года № 1639(рос.)
  2. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 20 марта 2002 года № 292(рос.)
  3. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 17 марта 1997 года № 245(рос.)
  4. ↑ Commendatore Ordine al Merito della Repubblica Italiana sig.ra Irina Aleksandrovna Antonova(італ.)
  5. ↑ Ирина Александровна Антонова на сайте «Люди»(рос.)
  6. ↑ Антонова Ирина Александровна(рос.)
  7. ↑ Антонова Ирина Александровна(рос.)

Джерела. Ресурси інтернету [ред.]

ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Антонова Ірина Олександрівна

Див. також [ред.]

Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Антонова_Ірина_Олександрівна&oldid=11949500