Антонов Олег Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олег Костянтинович Антонов
Antonov O K.jpg
Народився 25 січня (7 лютого) 1906(1906-02-07)
Троїці, Московська область
Помер 4 квітня 1984(1984-04-04) (78 років)
Київ
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин
Відомий авіаконструктор
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1 ступеня
Ленінська премія — 1962 Сталінська премія — 1952 Державна премія України в галузі науки і техніки — 1976

Оле́г Костянти́нович Анто́нов (* 25 січня (7 лютого) 1906(19060207), Троїці — † 4 квітня 1984, Київ) — один із провідних авіаконструкторів СРСР. Доктор технічних наук, академік АН УРСР і АН СРСР, Герой Соціалістичної Праці.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 25 січня (7 лютого) 1906 року в селі Троїці Подольського повіту Московської губерії (нині Подольського району Московської області).

З молодих років Антонов захоплювався авіабудуванням, займався у шкільному гуртку любителів авіації. В 1924 році під час навчання в Саратовському індустріальному технікумі збудував свій перший планер. В 1925 році вступив на машинобудівний факультет Ленінградського Політехнічного Інституту, який закінчив у 1930 році.

Антонов є одним з основоположників радянського планеризму. Створив близько 30 типів планерів, у тому числі і серійні. В 19381940 роках Антонов працює провідним інженером в ДКБ (дослідно-конструкторське бюро) О. С. Яковлєва. В 19401941 працював на заводі «Червоний льотчик» над легким літаком зв'язку. В 19431946 роках Антонов — 1-й заступник головного коструктора ДКБ Яковлєва. 19451946 начальник філіалу цього ДКБ у Новосибірську. З 1946 року головний конструктор ДКБ (1952 року перенесено в Київ), що було організоване на базі цієї філії. У 19671984 генеральний конструктор.

У післявоєнні роки під керівництвом Антонова розроблено транспортні літаки Ан-8, Ан-12, Ан-22, Ан-26, Ан-32, Ан-72, Ан-124, багатоцільові літаки Ан-2, Ан-14, Ан-28, що здатні базуватися на непідготованих смугах довжиною до 550 метрів, пасажирські літаки Ан-10, Ан-24, цільнометалеві планери А-11, А-13, А-15, мотопланер Ан-13 і дельтаплани «Славутич». Під керівництвом Антонова розроблено систему автоматизованого проектування транспортних літаків, запроваджено клеєзварні з'єднання і композиційні матеріали, розвинено методи авіабудівельної економіки.

Файл:Oleg-antonov-grave.jpg
Надгробок Олега Антонова на Байковому кладовищі

Жив у Києві. Помер 4 квітня 1984 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві (ділянка №7).

Праці[ред.ред. код]

  • На крыльях из дерева и полотна. М., 1962;
  • Для всех и для себя. М., 1965;
  • Десять раз сначала. М., 1969;
  • Планеры и самолёты. Киев, 1990 та інші.

Відзнаки і нагороди[ред.ред. код]

З 1967 року академік Академії наук Української РСР та з 1981 року академік Академії наук СРСР, доктор технічних наук (1960), професор (1978), заслужений діяч науки і техніки Української РСР.

Нагороджений трьома орденами Леніна (12 липня 1957, 5 лютого 1966, 3 квітня 1975), орденами Жовтневої Революції (26 квітня 1971), Вітчизняної війни 1-го ступеня (2 липня 1945), Трудового Червоного Прапора (2 листопада 1944), медалями (в тому числі — медаллю «Партизану Вітчизняної війни» 1-го ступеня).

Удостоєний Золотої медалі імені А. Н. Туполєва Академії наук СРСР (1979). Депутат Верховної Ради СРСР 5—11-го скликань.

Премії[ред.ред. код]

Різне[ред.ред. код]

Stamp of Ukraine s708.jpg

Створив близько 50 конструкцій навчальних, транспортних і спортивних планерів (наприклад, Рот Фронт-1).

В 1939 на планері «Рот-Фронт-7» (РФ-7) конструкції Антонова Ольга Василівна Клепікова встановила абсолютний міжнародний рекорд по дальності польоту на планері (749,203 км).

Сконструював літак АН-2, який широко застосовується в народному господарстві країни; створив ряд транспортних і пасажирських турбогвинтових літаків, в тому числі літак АН-10.

1958 розробив конструкції суцільнометалевих спортивних планерів А-11 і А-13.

Особисте життя, нащадки[ред.ред. код]

RR5110-0072R.gif

Антонов Олег Костянтинович він був тричі одружений, батько чотирьох дітей, встиг стати дідусем.

Першою його дружиною була Олена Сергіївна Кочеткова, яка разом з Антоновим проектувала планери, були навіть планери її конструкції. В 1936 р. у них народився син Ролан, який помер у віці 54 років.

З другою дружиною Єлизаветою Аветівною Шахатуні Антонов познайомився у 1937 р., через рік вони одружилися. Антонов тоді почав самостійну роботу над літаком ОКА-38, Є. А. Шахатуні розраховувала міцність літаків в ДКБ Лавочкіна. А з 1940 р. вони стали працювати разом. Під час війни створювали десантні планери, пізніше працювали в ДКБ Яковлєва. Дочка Ганна Антонова народилася у 1948 р. в Новосибірську. Закінчила Московський фізико-технічний інститут, кандидат технічних наук, професор кафедри вищої математики Національного авіаційного університету в Києві. Донька Ганни - Вєта закінчила факультет міжнародних відносин Київського держуніверситету, живе і працює у Франції.

Третя дружина Антонова, Ельвіра Павлівна Антонова — інженер-програміст. Їх донька Олена після МАІ працювала в ДКБ Ілюшина, син Андрій — художник-дизайнер.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Анотаційна дошка на вулиці Антонова в Києві

У 1997 році Національною Академією наук України була заснована Премія НАН України імені О. К. Антонова, яка вручається Відділенням механіки НАН України за видатні досягнення в галузі технічної механіки та літакобудування.

У Києві на будинку по вулиці Огарьова, 1, в якому жив О. К. Антонов, встановлена меморіальна дошка[1]. Його ім'я присвоєно авіаційному науково-технічному комплексу, вулиці в Києві і астероїду[2].

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]