Антономазія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Антономазією (грец. άντονομασία, від άντονομάξω — називаю по-іншому) — називається різновид метонімії, по­будованої на вживанні власного імені замість загального (чи навпаки, — «Плюшкін» замість «скнара» (скряга)). Стилістичний засіб оцінної експресії, що досягається заміною власної назви описовим зворотом: Безсмертний Кобзар (про Тараса Шевченка), Великий Каменяр (про Івана Франка).

Вживання[ред.ред. код]

Антономазія ґрунтується на тому, що власне ім'я, найчастіше ім'я особи, що вирізняється якоюсь характер­ною ознакою або сталою належністю до певного явища, стає прикметою цієї ознаки або цього явища. Багато міфологізмів, літературних персонажів, історичних діячів стали традиційними: Цицерон — «красномовна людина», Плюшкін — «скупий», Марс — «війна» і т. д. Більшість власних імен, що використовуються в загальному значенні, пере­дають одночасно й емоційну оцінку.

В одній з поетик Києво-Могилянської академії «Lyra» наведено таке визначення: «Антономазія, або заміна назви — це вживання власного імені замість загального… які мають між собою певну подібність характерів або особливостей».

Василь Домбровський писав про антономазію як про троп, в основі якого лежить "описання ймення якоїсь особи загальновідомою прикметою, або назви її іншим іменням, взятим від міста або краю, звідки вона похо­дить, або по-батькові тощо. Дуже часто служить антоно­мазія для оминання монотонного повторювання одного ймення.

Приклади[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]