Антоній Поніковський

	Антоній Поніковський; пол. Antoni Ponikowski
	Антоній Поніковський
Прапор	2-й Прем'єр-міністр Королівства Польща
27 лютого 1918 — 4 квітня 1918
Попередник:	Ян Кухажевський
Спадкоємець:	Ян Стечковський
Прапор	7-й Прем'єр-міністр Республіки Польща
19 вересня 1921 — 6 червня 1922
Попередник:	Вінцентій Вітос
Спадкоємець:	він сам, як виконувач обов'язків прем'єр-міністра
Прапор	виконувач обов'язків Прем'єр-міністра Республіки Польща
8 червня 1922 — 14 червня 1922
Попередник:	він сам як голова уряду
Спадкоємець:	Артур Сливинський
Прапор	Міністр релігійних конфесій і народної освіти Королівства Польща
7 грудня 1917 — 4 листопад 1918
Прапор	5-й Міністр культури і мистецтв Республіки Польща
19 вересня 1921 — 6 червня 1922
Прапор	Міністр релігійних конфесій та освіти громадськості
19 вересня 1921 — 6 червня 1922
Прапор	Ректор Варшавського технологічного університету метрології
листопад 1921 — березень 1924
Прапор	Депутат Сейму Республіки Польща
листопад 1930 — березень 1935
Народження:	29 травня 1878; Седльці, Мазовецьке воєводство, Республіка Польща
Смерть:	27 грудня 1949 (71 рік); Варшава, ПНР
Поховання:	Повонзківський цвинтар
Національність:	поляк
Країна:	Російська імперія→ Польща
Релігія:	католицька церква
Освіта:	Warsaw Polytechnic Instituted
Партія:	Націонал-демократична партія Польщі (1911—1917); Християнсько-демократична партія (1917—1939)
Діти:	7 дітей
	Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
	Медіафайли у Вікісховищі

Антоній Пониківський (пол. Antoni Ponikowski, 29 травня 1878, Седльце, Царство Польське, Російська імперія — 27 грудня 1949, Варшава, ПНР) — польський державний і політичний діяч, історик, вчений, прем'єр-міністр у 1918 та 1921–1922 роках^[1].

Політична діяльність[ред. | ред. код]

У 1900 році Антоній Пониківський вступає у Національну Лігу, в якій зберфгає членство до 1911 року. Крім політичної діяльності займається розвитком освіти, будучі членом Національної Асоціації Освіти Седльцького повіту. До Першої світової війни є активістом Націонал-демократичної партії.

Незалежна Польща[ред. | ред. код]

Управлінська кар'єра[ред. | ред. код]

У 1917 році Антоній Пониківський був членом Комітету з сільського господарства Департамента національної економіки Тимчасового Державної ради і членом Департаменту праці^[2].

Міністр релігійних конфесій і народної освіти[ред. | ред. код]

В першому уряді Королівства Польського протягом 7 грудня 1917 — 4 листопада 1918 років обіймав посаду міністра релігійних конфесій і народної освіти.

Прем'єр-міністр Королівства Польща[ред. | ред. код]

У лютому 1918 року Антонію Поніковському роблять пропозицію стати прем'єр-міністром уряду, на яку він дає згоду. На цій посаді особливо не відзначився через короткий строк правління (27 лютого-4 квітня 1918 року)^[3].

Прем'єр-міністр Республіки Польща[ред. | ред. код]

З 19 вересня 1921 по 6 червня 1922 роки прем'єр-міністр Польщі. Крім того, одночасно очолює міністерство релігійних конфесій та освіти громадськості та Міністерство культури і мистецтв. Його уряд пішов у відставку через жорсткі суперечки з диктаторським режимом, що був встановлений Юзефом Пілсудським.

Після відставки[ред. | ред. код]

Викладацька та культурницька діяльність[ред. | ред. код]

Після відставки Поніковський займається академічною та науковою діяльністю та бере участь у низці неурядових організацій. У 1921 році очолює Варшавський технологічний університет метрології. В ньому ж читає лекції з історії.

Обрання до Сейму[ред. | ред. код]

У листопаді 1930 року Поніковський був обраний до Сейму. У березні 1935 року він відмовився від свого депутатського мандата і відійшов від політичного життя. Після завершення Другої світової війни бере участь у діяльності наукових установ, зокрема очолює кафедру геодезії Варшавського технологічного університету метрології^[4]. Після 1925 він був президентом Комітету Музею промисловості і сільського господарства у Варшаві, в 1925—1927 голова Ради ППО^[5]. Він також був активним політиком, що входив до складу Верховної Ради Християнсько-демократичної партії. Починаючи з 1928 року, один з членів Ради опікунів Фонду Сулковського^[6].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений на Керолайн Ополе, мав 7 дітей.

Література[ред. | ред. код]

Станіслав Kozicki, історія Національна ліга (період 1887—1907), Лондон 1964, стор. 581.
Тадеуш Wolsza, Національна асоціація освіти (1899—1905), «Історичний щоквартальний», 1987, № 2, стор. 89.
Володимир Suleja, Тимчасовий Державна рада, Варшава, 1998, стор. 223—224.
Оборона держави в 1920 році, Варшава 1923, стор. 153.
Нагороджені орденом Відродження. Перша глава.1921-1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926, стор. 15.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ Антоній Поніковський. Біографія. Архів оригіналу за 4 квітня 2014. Процитовано 2 травня 2015.
↑ Володимир Suleja, Тимчасовий Державна рада, Варшава, 1998, стор. 223—224.
↑ Список очільників Польщі. Архів оригіналу за 24 червня 2016. Процитовано 2 травня 2015.
↑ Тадеуш Wolsza, Національна асоціація освіти (1899—1905), «Історичний щоквартальний», 1987, № 2, стор. 89.
↑ Оборона держави в 1920 році, Варшава 1923, стор. 153.
↑ Станіслав Kozicki, історія Національна ліга (період 1887—1907), Лондон 1964, стор. 581.