Антоніо Гісланцоні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Антоніо Гісланцоні (італ. Antonio Ghislanzoni; * 25 листопада 1824, Лекко — 16 липня 1893, Бергамо) — італійський прозаїк, журналіст і лібретист, найбільш відомий як автор лібретто опери Джузеппе Верді «Аїда» (1870).

Був вигнаний з гімназії за погану поведінку, потім учився на медичному факультеті університету в Павії, але курсу не закінчив. Деякий час співав на оперній сцені. В 1848 р. під впливом Джузеппе Мадзіні видавав в Мілані газету, що пропагувала республіканські ідеї, потім був змушений емігрувати до Швейцарії, в подальшому був заарештований в Римі. В 1850-ті рр., повернувшись до Мілану, змінив напрямок журналістської активності в сторону музики, очолював видання Italia musicale та, в 18661871 рр., Gazzetta musicale di Milano. Із середини 1860-х рр. повністю переключився на письменництво. Опублікувавши ряд романів, з котрих найбільш відомий роман, що описує театральне життя — роман «Артисти театру» (італ. Gli artisti da teatro; 1865). Написав близько 85 оперних лібретто — окрім «Аїди», найбільш відомі друга редакція лібретто опери Верді «Сила долі» (1869), «Едме» Альфредо Каталані (1866) та «Литовці» Амількаре Понк'єллі (1874).


Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.

=