Антоніо Паломіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антоніо Паломіно
Acisclo Antonio Palomino de Castro y Velasco
Худ. Баутісто Сімо, портрет Антоніо Паломіно
При народженні Acisclo Antonio Palomino de Castro y Velasco
Народження 1 грудня 1655(1655-12-01)[1][2][…]
Бухалансе, Кордова, Андалусія, Іспанія[4]
Смерть 12 серпня 1726(1726-08-12)[4] (70 років)
  Мадрид, Іспанія[4]
Національність іспанець
Країна  Іспанія
Релігія католицька церква
Жанр релігійні композиції, Фрески
Навчання Хуанвальдес леаль
Діяльність художник, мистецтвознавець, історик, письменник
Напрямок Реалізм
Роки творчості 1680—1724
Покровитель король Карл ІІ
Вплив Джордано Лука
Відомі учні Juan Bautista Simód і Dionís Vidald
Твори релігійні композиції
Роботи в колекції Музей Прадо, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Museum of Fine Arts of Córdobad, Детройтський інститут мистецтв, Художній музей Сієтла і Museo de la Trinidadd

CMNS: Антоніо Паломіно у Вікісховищі

Антоніо Паломіно (ісп. Antonio Palomino, повне ім'я Асіскло Антоніо Пеломіно де Кастро-і-Веласкес, ісп. Acisclo Antonio Palomino de Castro y Velasco; 1655(1655), Бухалансе біля Кордови — 12 серпня 1726, Мадрид) — іспанський художник і історіограф іспанських художників. Представник пізнього іспанського бароко, творча манера якого мала впливи творів Луки Джордано, який працював в Іспанії.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вівтар в соборі міста Кордови з образами пензля Паломіно

Походить з заможної родини містечка Бухалансе, що біля Кордови. Родина перебралася в Кордову. де віддала хлопця у навчання. Художнє навчання хлопець опановував в майстерні Хуана Вальдеса Леаля, другий його вчитель — Хуан де Альфаро і Гамес. Життєпис останнього чемний учень Антоніо Паломіно створить пізніше.

Перебрався в Мадрид, де одружився і здобув цивільну кар'єру — був членом міської ради. До 1988 року король Іспанії Карл ІІ зробив його придворним художником.

Художня манера Паломіно мала значний вплив італійця Луки Джордано. Працював по замовам в церквах та монастирях Валенсії, Саламанки, Гранади, Кордови.

Після смерті дружини у 1725 році обрав духовну кар'єру і став священиком. Помер в місті Мадрид 12 серпня 1726 року.

Друкований твір Паломіно[ред. | ред. код]

Фреска пензля Паломіно в місті Гранада

Паломіно як художник має незначне значення в мистецтві Іспанії, незважаючи на продуктивність та працю з різними техніками — фреска, олійні фарби, створення ретабло. Найбільш поціновується нащадками та художніми критиками літературний твір Паломіно, особливо третя його частина, де він подав життєписи іспанських художників. Перевидання здійснено у 1988 році.

  • Palomino, Antonio El museo pictórico y escala óptica III. El parnaso español pintoresco laureado.. Madrid: Aguilar S.A. de Ediciones. ISBN 84-03-88005-7.(перевидання — 1988 р.).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]