Антоніо де Небріха
| Антоніо де Небріха | |
|---|---|
.jpg) | |
| Ім'я при народженні | ісп. Antonio Martínez de Cala e Hinojosa |
| Псевдо | Elio Antonio de Nebrija |
| Народився |
1444[1] Лебріха, Севілья, Андалусія, Іспанія[1] |
| Помер |
2 липня 1522[1] Алькала-де-Енарес, Кастильська Корона[1] |
| Країна | Іспанія[1] |
| Місце проживання |
Лебріха Саламанка Болонья Алькала-де-Енарес |
| Діяльність | філолог, humanist, мовознавець, перекладач, грамматик, викладач університету, перекладач Біблії, лексикограф |
| Галузь | мовознавство[2] |
| Alma mater | Саламанкський університет і Болонський університет |
| Вчителі | Petrus Martinez de Osmad |
| Відомі учні | André de Resended і Cristóbal Escobard |
| Знання мов | італійська, латина[2], староіспанськаd і іспанська[3][2] |
| Заклад | Саламанкський університет, Алькальський університет[d] і Болонський університет |
| Magnum opus | Gramática de la lengua castellanad, Комплютенська Поліглотта, Reglas de ortografía en la lengua castellanad[4] і Tanto monta, monta tanto, Isabel como Fernando |
| Діти | Francisca de Lebrijad |
Антóніо де Небрі́ха (ісп. Antonio de Nebrija, або de Lebrija, справжнє ім'я Antonio Martínez de Cala y Harana del Ojo; * Лебріха, 1441 — †Алькала-де-Енарес, 1522) — іспанський філолог, історик, педагог, граматист і поет.
Біографія[ред. | ред. код]
У місцях свого перебування він був відомий як Лебріха, а також як Еліо Антоніо з Аеліуса, псевдонім, який він взяв, перебуваючи в латинських країнах. Завершивши вивчення риторики й граматики в Університеті Саламанки, він у віці 19 років виїхав до Італії, де продовжив свої заняття в Університеті Болоньї, повністю присвятивши себе, крім інших предметів, латинській, грецькій, єврейській мовам, і, звичайно, граматиці.
Повернувшись до Іспанії в 1473 році, він професорував в університетах Севільї та Саламанки, написав також граматику латинської мови, створив латино-іспанський та іспано-латинський словники й ряд інших лінгвістичних праць. Небріха вважається засновником філологічної науки в Іспанії.
«Граматика іспанської мови» (Grammatica castellana, 1492) — перший повний опис граматики іспанської мови, зроблений фактично на порожньому місці. Книга неодноразово перевидавалася, нею користувалися або її наслідували автори наступних граматик. Видані дещо пізніше «Правила іспанської орфографії» (Reglas de orthographia en la lengua castellana, 1517), по суті повторювали викладене в «Граматиці», містять формулювання загальних принципів графіки і їхнього застосування в іспанській мові.
Антоніо де Небріха запропонував версію походження назви «Іспанія» від іберійського слова Hispalis, що означає «місто західного світу».
Він зміг геніальним способом і з високою точністю обчислити довжину градуса земного меридіана.
Література[ред. | ред. код]
_Reglas_de_orthographia_en_la_lengua_castellana.png)
- Нова шкільна енциклопедія. — Бургос: Видавництво Сантьяго Родрігеса, 1974.
- Перес Гріего, Мігель Анхель. На онове Кастильской граматики Небріхі. — Саламанка: Видання Університету Саламанки, 1992.
- Сан Франсиско. Словник лінгвістики іспанської школи. — Мадрид: Gredos, 1986.
- Словник лінгвістики. — Мадрид: ANAYA, 1993. — С. 205–206.
- Gramática Castellana. — Madrid, 1980. — С. 109, 112, 113–114.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://datos.bne.es/edicion/a4826246.html
