Антон Гакль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Антон Гакль
Anton Hackl
Прізвисько «Тоні»
(нім. "Toni")
Народження 25 березня 1915(1915-03-25)[1]
Реґенсбурґ, Баварія, Німецька імперія
Смерть 10 липня 1984(1984-07-10) (69 років)
Реґенсбурґ, Баварія, ФРН
Країна Третій Рейх Третій Рейх
Німеччина Німеччина
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська (19331935)
Люфтваффе Люфтваффе (19351945)
Рід військ винищувальна авіація
Роки служби 19331945
Звання майор
Формування JG 333, JG 77, JG 11, JG 76, JG 26, JG 300
Командування II./JG 26, JG 76, JG 11
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Нагрудний знак «За поранення» в золоті
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
Почесний Кубок Люфтваффе
Почесний Кубок Люфтваффе
Авіаційна планка Люфтваффе для денних винищувачів у золоті з підвіскою «1000»

Антон Гакль (нім. Anton Hackl; 25 березня 1915, Регенсбург — 10 липня 1984, Регенсбург) — німецький льотчик-ас винищувальної авіації, майор люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944).

Біографія[ред. | ред. код]

В 1934 році вступив в люфтваффе. Закінчив авіаційне училище і 1 квітня 1938 року зарахований в 333-ю винищувальну ескадру. 1 травня 1940 року переведений в 5-у ескадрилью 77-ї винищувальної ескадри. Перший бойовий виліт здійснив в 1939 році у Франції. Перші 2 перемоги здобув 15 червня 1940 року над Ставангером, збивши 2 британські «Хадсони». З 29 липня 1941 року — командир своєї ескадрильї. Учасник Німецько-радянської війни, воював в Україні. До 29 грудня 1941 року на його рахунку були 27 перемог, а 19 квітня 1942 року протягом 2 бойових вильотів знищив 5 радянських літаків. 21 і 23 червня протягом одного дня збив по 6 літаків, а протягом липня 1942 року в районі Воронежа збив 37 літаків. 3 серпня 1942 року здобув 100-у перемогу. Потім брав участь у боях у Північній Африці, де 4 лютого 1943 року був тяжко поранений. З вересня 1943 року командував 3-ю групою 11-ї винищувальної ескадри. 15 квітня 1944 року знову поранений. Після одужання 9 жовтня 1944 року призначений командиром 2-ї групи 26-ї винищувальної ескадри, яка діяла на Західному фронті. До кінця 1944 року збив 172 літаки. З 30 грудня 1944 року — командир 300-ї, з 20 лютого 1945 року — 11-ї винищувальної ескадри. В 1945 році здобув ще 17 перемог.

Всього за час бойових дій здійснив понад 1000 бойових вильотів і збив 192 літаки, з них 131 радянський і 34 чотиримоторні бомбардувальники В-17 та В-24.

Військова кар'єра

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. TracesOfWar

Література[ред. | ред. код]

  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5
  • Bergström, Christer & Mikhailov, Andrey (2001), Black Cross / Red Star Air War Over the Eastern Front, Volume II, Resurgence January-June 1942, California: Pacifica Military History. ISBN 0-935553-51-7
  • Michulec, Robert (2002). Luftwaffe at War/Luftwaffe Aces of the Western Front. London: Greenhill Books. ISBN 1-85367-486-9.
  • Obermaier, Ernst (1989). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe Jagdflieger 1939—1945. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 3-87341-065-6.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives [The Knight's Cross Bearers 1939—1945 The Holders of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939 by Army, Air Force, Navy, Waffen-SS, Volkssturm and Allied Forces with Germany According to the Documents of the Federal Archives]. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Weal, John (1996). Focke-Wulf Fw 190 Aces of the Western Front. London, UK: Osprey Publishing. ISBN 1-85532-595-0.
  • Weal, John (2001). Bf109 Aces of the Russian Front. Oxford, UK: Osprey Publishing Limited. ISBN 1-84176-084-6.
  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8
  • Михаил Зефиров. Асы Люфтваффе. Кто есть кто: Скорость. — М. : АСТ, Астрель, ВКТ, 2010. — 480 с. — (Неизвестные войны) — ISBN 978-5-17-057677-7. (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Hackl, Anton. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 25 вересня 2012. Процитовано 17 січня 2014.  (нім.)
  • 78. Schwerterträger Anton Hackl. на ritterkreuztraeger-1939-45.de. Архів оригіналу за 5 січня 2011. Процитовано 17 січня 2014. (нім.)
  • Хакль Антон (Anton Hackl). на warbirds.ru. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 17 січня 2014.  (рос.)
  • Хакль Антон. на airwar.ru. Архів оригіналу за 12 листопада 2013. Процитовано 17 січня 2014.  (рос.)
  • Hackl, Anton [Архівовано 15 вересня 2015 у Wayback Machine.] — нагороди майора Гакль (англ.)
  • Anton «Toni» Hackl [Архівовано 26 червня 2013 у Wayback Machine.]
  • Антон Хакль [Архівовано 6 червня 2014 у Wayback Machine.]
  • Anton «Toni» Hackl [Архівовано 1 лютого 2014 у Wayback Machine.]
Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
оберст-лейтенант
Герман Граф
ТВО командира
11-ї винищувальної ескадри

квітень 1944
Наступник:
майор
Герберт Ілефельд
Попередник:
майор
Юрген Гардер
командир
76-ї винищувальної ескадри

серпень — жовтень 1944
Наступник:
майор
Ернст Дюльберг
Попередник:
майор
Курд Петерс
ТВО командира
300-ї винищувальної ескадри

30 січня — 20 лютого 1945
Наступник:
майор
Курд Петерс
Попередник:
майор
Юрген Гардер
командир
11-ї винищувальної ескадри

20 лютого — 8 травня 1945
Наступник:
капітуляція