Антоцеротовидні
| Антоцеротовидні | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Phaeoceros laevis (L.) Prosk.
|
||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
|
||||||||||||
|
|
Антоцеротовидні — відділ мохоподібних. Іноді розглядається як клас відділу мохоподібних (Anthocerotopsida).
Це сланеві рослини, які мають дихотомічно розгалужений і просто побудований пластинчастий талом у вигляді розетки діаметром 1-3 см. Клітини талома майже всі однакові, тобто не диференційовані на окремі тканини і органи. Вони містять здебільшого по одному пластинчатому хлоропласту з піреноїдом. Це ознака примітивної будови. Гаметофіт двостатевий, з антеридіями і архегоніями, зануреними в тіло талома. Ризоїди гладкостінні. Спорофіт представлений спорогоном, що складається з довгої стручкоподібної коробочки, яка розкривається згори донизу двома поздовжніми щілинами, і бульбоподібного присоска. Спорогон має довжину від кількох міліметрів до 13 см., зелений, з хлоропластами, здатний до самостійного живлення. В епідермісі спорогона є типові продихи з двома замикаючими клітинами. Над присоском міститься зона меристематичної тканини, клітини якої, постійно поділяючись, зумовлюють інтеркалярний ріст спорогона в довжину. Всередині спорогона є довга неплідна колонка, оточена зверху та з боків спорогенною тканиною, з клітин якої утворюються спори зі спіральнопотовщеними одно- або багатоклітинними елатерами. Спори довгий час лишаються в тетрадах. При проростанні спор утворюється коротка нитчаста протонема з однієї або трьох клітин.
Антоцеротовидні — піонерні рослини при заселенні оголеного вологого ґрунту.
Джерела [ред.]
- Нечитайло В. А., Кучерява Л. Ф. Ботаніка. Вищі рослини. — Київ: Фітосоціоцентр, 2001. — С. 129-130. — 500 прим. — ISBN 966-7459-80-2
