Антропологія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Антрополо́гія (грец. ανθρωπος — людина, λογος — слово) — біологічна наука, що вивчає тілесну природу людини, її походження і подальший розвиток, близько стоїть до суспільних наук, також наука про походження й еволюцію людини, утворення людських рас і про нормальні варіації фізичної будови людини. Як самостійна наука сформувалася в середині 19 століття.

Генеза. Напрями і розділи в СССР[ред.ред. код]

Назва антропології з'явилася ще в Давній Греції, але в сучасному розумінні антропологія як наука оформилась у 19 столітті. Тоді ж до антропології часто відносили психологію, етнографію і археологію. В США й Англії до антропології і тепер відносять етнографію.

Радянська антропологія[ред.ред. код]

Радянські антропологи чітко розмежовують названі науки.

Напрями в самій антропології ще далеко не усталені. Здебільшого розрізняють (цит. ?):

Практично в антропології можна розрізняти два основні напрями:

Соматична антропологія досліджує в першу чергу тіло живих людей, застосовуючи для цього спеціальні антропометричні інструменти і прилади (див. Антропометрія). Описовий метод соматичної антропології полягає у ваговій характеристиці тіла та його частин окремо (голови, носа, очей, губ, грудей), волосяного покриву, кольору шкіри, у визначенні зросту і таке інше. Методами анатомії досліджуються особливості будови внутрішніх органів, методами ембріології — утробний розвиток людини, серологічними методами — склад крові. Соматична антропологія має значення в питаннях визначення реальних показників і співвідношень зросту різних груп населення (для взуттєвої, пошивної та ін. промисловості). Розділ соматичної антропології — криміналістична антропологія — використовує спеціальні методи, зокрема дактилоскопію, для точного встановлення особи та ін.

Палеоантропологія досліджує викопних людей і є основою для розв'язання багатьох питань антропогенезу. Крім краніометрії та остеометрії, палеоантропологія певною мірою використовує методи палеонтології, геології і археології.

Прогресивна антропологія довела генетичну єдність людей, походження їх від одного виду людиноподібних (Hominoidea). Вивчаючи тілесну природу людей, радянські антропологи показували не тільки певну відмінність їхніх зовнішніх ознак, але й загальну спорідненість людських рас і народів.

Антропологія в Росії і сателітах[ред.ред. код]

Серед прогресивних антропологів Росії визначне місце посідають А. П. Богданов (18341896), М. М. Міклухо-Маклай (18461888) і Д. М. Анучин (18431923). Широкі антропологічні дослідження провадили радянські антропологи. При Московському державному університеті був Інститут антропології і Антропологічний музей, очолювані В. П. Якимовим. Цей інститут видавав журнал «Советская антропология». Серед українських антропологів, що працювали в дожовтневий період, треба назвати Хведора Вовка (18471918). З радянських українських антропологів значні дослідження провели А. 3. Носов і Л. П. Ніколаєв.

Напрямки і розділи "на Заході"[ред.ред. код]

Напрямки антропології[ред.ред. код]

Більшість університетів на Заході розділяють антропологію на чотири основних напрямки:

  • Лінгвістична або мовна антропологія — вивчення соціальної комунікації у різних суспільствах шляхом вивчення історії та зміни мов, а також взаємозв'язку мови та культури. Наскільки варіації мови вказують на місце людини в суспільстві? Як мова визначає та віддзеркалює наш світогляд та ментальність?

Розділи антропології[ред.ред. код]

Основні розділи антропології: морфологія людини, вчення про антропогенез, расознавство. З середини 20 століття посилено розвивається комплекс дисциплін, об'єднаних спільною назвою біологія людини (вивчення фізіологічних, біохімічних і генетичних факторів, що впливають на варіації будови і розвитку людського організму).

Див. також[ред.ред. код]

Відомі антропологи[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
  2. Антропологія. Річник Кабінету ім. Ф. К. Вовка, випуски 1-4. — К., 1928—30.
  3. Підоплічко І. Г. Походження людини в світлі науки. — К., 1958.
  4. Махній М. М. Незвичайна антропологія: Науково-популярний курс. — Чернігів: Вид-во Чернігівського національного педагогічного університету, 2011.
  1. (рос.) Бунак В. В., Нестурх М. Ф., Рогинский Я. Я. Антропология. — М., 1941.
  2. (рос.) Культурная антропология: Учебное пособие / Под ред. Ю. Н. Емельянова, Н. Г. Скворцова. — СПб., 1996.
  3. (рос.) Леви-Стросс К. Структурная антропология. — М., 1983.
  4. (рос.) Рогинский Я. Я., Левин М. Г. Основы антропологий. — М., 1955.
  5. (рос.) Орлова Э. А. Введение в социальную и культурную антропологию. — М., 1994.
  6. (рос.) Хрисанфонова Е. Н., Перевозчиков И. В. Антропология. — М., 1991.