Антропоніміка
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Антропоні́міка — галузь ономастики, що вивчає власні назви людей (антропоніми).
[ред.] Предмет антропоніміки
Антропоніміка досліджує:
- особливості утворення антропонімів,
- основні принципи номінації людини,
- шляхи переходу апелятива в антропонім і навпаки,
- хронологічні характеристики антропонімів, їх зміни в часі, виникнення різних форм найменування людини,
- словотвір різних класів антропонімів,
- функціонування тих чи інших антропонімів у мові на різних хронологічних зрізах.
Антропоніміка також розв'язує суто практичні проблеми:
- правопис антропонімів,
- передача антропонімів іншою мовою.
[ред.] Розвиток антропоніміки
Антропономіка, поряд із топонімікою, виділилася в окрему галузь ономастики в 1960—1970-х роках. До цього в наукових працях на позначення антропономіки часто вживався термін «ономастика».
У 1960-х почалося системне наукове дослідження українських антропонімів. З'явилися праці Лукії Гумецької, Юліана Редька, Михайла Худаша, Павла Чучки, Розалії Керсти.
[ред.] Література
- Желєзняк І. М. Антропонім // Українська мова: Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія, 2000. ISBN 966-7492-07-9 — С. 29—30.
- Масенко Л. Т. Антропоніміка // Енциклопедія сучасної України. — Т. 1. — К., 2001. — С. 602.
