Антуан Лакруа

Антуан Лакруа
фр. Antoine Lacroix
Антуан Лакруа (1924) Антуан Лакруа (1924)
Ім'я при народженні	фр. Antoine François Alfred Lacroix
Народився	4 лютого 1863(1863-02-04) Макон, Сона і Луара, Франція
Помер	12 березня 1948(1948-03-12) (85 років) XIV округ Парижа, Париж
Поховання	цвинтар Монпарнас
Місце проживання	XIV округ Парижа
Країна	Франція
Національність	Француз
Діяльність	геолог, мінералог, викладач університету, вулканолог, петрограф
Alma mater	факультет природничих наук Паризького університетуd (1889) École supérieure de pharmacie de Parisd
Галузь	Мінералогія та геологія
Заклад	Практична школа вищих досліджень Національний музей природознавства Q110597698?
Посада	President of International Association of Volcanology and Chemistry of the Earth's Interiord, Q110612518?, професор, Q110612518?, Perpetual Secretaryd, викладач, президент, президент, президент, президент, президент, президент і Q110612518?
Науковий ступінь	доктор філософії (1889)
Науковий керівник	Фердинанд Андре Фуке
Членство	Лондонське королівське товариство Французька академія наук Петербурзька академія наук Академія наук СРСР Шведська королівська академія наук Королівська академія наук і літератури в Гетеборзіd Російська академія наук Геологічне товариство Франції Національна академія наук США Сербська академія наук і мистецтв Туринська академія наук Нідерландська королівська академія наук Académie des sciences d'outre-merd
Нагороди	Медаль Волластона (1917) Медаль Пенроуза (1930) Член Лондонського королівського товариства
Антуан Лакруа у Вікісховищі

Антуан Франсуа Альфред Лакруа (4 лютого, 1863 — 12 березня, 1948) — французький мінералог та геолог, іноземний член (англ. Foreign Member) Лондонського королівського товариства. Народився у Маконі, Сона і Луара, Франція.

У 1889 році він здобув ступінь доктора наук (D. Sc.) у Парижі, як студент Фердинанда Андре Фуке. Фуке погодився допомогти студентові із завершенням навчання лише за умови, що Лакруа одружиться з його дочкою. У 1893 році Лакруа став професором мінералогії у Саду рослин в Парижі, а в 1896 році — директором мінералогічної лабораторії у елітній дослідній установі École des Hautes Études.

Особливу увагу він приділяв мінералам, пов'язаним із вулканічними феноменами та магматичними породами, наслідкам метаморфізму, а також підземним мінеральним жилам у різних частинах світу, а найбільше — у Піренеях. У своїх численних публікаціях в наукових журналах він описував мінералогію та петрологію Мадагаскару, а також опублікував складну та вичерпну працю на тему вивержень у Мартиніці,La Montagne Pele et ses éruptions (1904).

Він також випустив важливий науковий твір під назвою Mineralogie de la France et de ses Colonies (1893–1898), а також інші наукові роботи, над якими він працював спільно із Огюстом-Мішелем Леві. Антуан Лакруа був президентом відділу вулканології (1922–1927) Міжнародної спілки геодезичних та геофізичних наук. У 1904 році він став членом Французької академії наук. А в 1930 році його нагородили медаллю Пенроуза.

Примітки

---

Ця стаття містить текст, перекладений із одинадцятого видання Енциклопедії Британніка, яка зараз перебуває в суспільному надбанні: Chisholm, Hugh, ed. (1911). Encyclopædia Britannica (11th ed.). Cambridge University Press.