Антуан Франсуа Прево
| Антуан Франсуа Прево, абат Прево | |
 Портрет абата Прево, гравер Якобус ван дер Шлей |
|
| Народився | 1 квітня 1697 місто Еден |
|---|---|
| Помер | 25 листопада 1763 (66 років) Париж інсульт |
| Громадянство |  Франція |
| Ім'я при народженні | Antoine François Prévost |
| Інші імена | Antoine François Prévost |
| Відомий | письменник, журналіст, перекладач |
| Діяльність | священик, письменник, журналіст, перекладач |
| Конфесія | католик |
Абат Прево́ (справжнє ім'я Антуан Франсуа Прево, фр. Antoine François Prévost, 1 квітня, 1697 — 25 листопада, 1763) — духовна особа, письменник 18 століття, автор і видавець декількох популярних романів і журналів. Автор відомого роману «Мано́н Леско́».
Зміст |
Життєпис [ред.]
Батько — королівський прокурор Льєве́н Прево́ в провінційному містечку Еден, що неподалік від кордонів з Іспанією. Мати — Марія Дюкле́. Він — друга дитина з п'яти в забезпеченій буржуазній родині.
Освіта [ред.]
Здобув добру освіту в школі єзуїтів, де виявив добрі здібності. Освіту продовжив у відомому тоді училищі короля Генриха IV, центрі гуманітарних і богословських наук.
В роки молодих пошуків несподівано відмовився від кар'єри священика заради кар'єри вояка. Став солдатом, але не витримав муштри і став дезертиром. Сайже рік витратив на те, щоби знову бути прийнятим до лав Єзуїтів, але йому відмовили. Знову став військовим і, вже військом — програв велику суму грошей. Сплатити борг не мав чим, а обурений батько відмивив шалапуту-сину в допомозі. Так Антуан Франсуа вдруге став дезертиром і втік у Голландію. Мандри чужою країною розширили уяву про світ, але не дали ні захисту, ні матеріального прибутку.
Початок духовної кар'єри [ред.]
Знову подався у монастир, а притулок неофіту надав бенедиктинський монастир Сен Вандрій біля міста Руан. У 1721 р. він став ченцем.
Молодий і нестримний в бажаннях чернець, що багато знав і багато мандрував, не міг задовольнитися монастирським життям. Починає писати і водночас міняє монастирі. За сім років чорнечого життя змінив вісім монастирів. Зберігся лист, де Прево визнав " я ні в якій якості не здатен для чорнечого життя. " Тим не менше у 1728 р. з друку вийшов його твір " Щоденник шляхетної особи, що залишила світ ". Але сталися зміни і в його духовній кар'єрі. Його таки висвятили на абата у 1726 р. Це не завадило нестримному в бажаннях абату піти на скандал з очільниками і в черговий раз втекти з монастиря. Був виписаний ордер на арешт. Але Антуан Франсуа встиг емігрувати в Англію.
Роки еміграції [ред.]
П'ять років перебував у еміграції, жив у Англії і Голландії як світська людина. Мав декілька любовних романів і сам створив декілька романів в літературі.
Серед створеного — журнал « За та Проти», який він друкував сім років у 1733-1740 рр. Видання мало чималу популярність, сильно розвинуло літературні здібності автора, але не принесло матеріального прибутку і незалежності. Він знову надумав повернутися у Францію.
Повернення [ред.]
Захист вельможних меценатів, які шанують його літературні здібності — надав можливість повернутися в Париж. Його захистив французький кардинал Буассі. А принц Конде дарував йому номінальну посаду секретаря, але без матеріального утримання.
Останні роки [ред.]
Він знову став духовною особою у 1754 р., тепер в паризькому передмісті Сен Фірмен.
Помер 25 листопада 1763 року від крововиливу у мозок.
Вибрані твори [ред.]
- «Філософські мандри Москаля»
- «Історія Маргарити Анжуйської»
- «Історія Вільгельма Завойовника, короля Англії»
- «Роберт лед»
- «Щоденник шляхетної особи, що залишила світ»
- «Історія кавалера де Гріє та Манон Леско»
Скандальний твір [ред.]
«Історія кавалера де Гріє та Манон Леско» стала найвідомішим і найскандальнішим твором абата. Ймовірно, створена ще за часів його перебування в еміграції, книга була надрукована вперше в сьомому томі «Щоденників шляхетної особи». Але видання, не пов'язане сюжетом з «Щоденниками шляхетної особи», отримало власне і довге життя. Духовна влада Франції заборонила книгу в країні. Але її друкували і поширювали таємно. Вимушеним визнанням книги став коментар тодішньої «Паризької придворної і міської газети»: «Роман створений з такою майстерністю і так захоплююче, що навіть добропорядні особи співчувають шхраю та повії».
Сюжет роману буде використаний для опер Массне та Обера, для опери Пуччіні та балету Галеві.
Джерела [ред.]
- Аббат Прево. История кавалера де Грие и Манон Леско. — М., «Правда», 1989.
Посилання [ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Абат Прево |
