Антілія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антілія (ліворуч) на карті Бартоломео Парето (1455).

Антілія (лат. Antillia) — легендарний острів, який на переконання картографів XV–XVI ст., існував в Атлантиці на захід від Піренейського півострова.

Назва, швидше за все походить від португальского словосполучення Ante-Ilha із значенням «острів навпроти», «острів інших». За іншою версією є переінакшеною назвою одного з птолемеївських Островів блаженних - Aprositus (тобто «недосяжний»)[1].

Переконаність в існуванні Антілії підживлювалася старовинною легендою про втечу за море семи іберійських єпископів на чолі з єпископом Порту під час арабського завоювання Іспанії (714). Саме тому Антілію часто ототожнювали з таким самим легендарним островом семи міст[2].

Проте на карті Антілія вперше була позначена лише у 1424 році - у складі групи з чотирьох островів на заході Атлантичного океану.

Наступні картографи часто зображували острів розміром з Португалію, на відстані в 200 миль на захід від Азорських островів.

Христофор Колумб розраховував зробити на Антілії зупинку на шляху до Індії, проте у визначеному місці землі не знайшов.

Натомість вже з 1493 року Антілію стали ототожнювати з відкритими Колумбом великими островами у Карибському морі - Гаїті або ж Кубою. Першим це зробив П'єтро д'Ангієра у листі до кардинала Асканіо Сфорца. З того часу увесь відкритий архіпелаг стали імпенувати Антильськими островами.

Проте і після цього на деяких картах легендарний острів позначався на «звичному» місці. Щоправда, із часом його розміри зменшували. Останній раз зустрічається на карті, датованій 1508 роком. У XVI столітті Антілію також ототожнюють з Азорським островом Сан-Мігел (хоча не лише його розмір, але й обриси зовсім не схожі на "традиційні" антільські).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Gaffarel (1882:p.204)
  2. Beazley (1897: vol. 1, p.234)

Див. також[ред.ред. код]