Ануїтет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ануїтет (англ. annuity, нім. Annuitat, фр. annuite, з лат. annuitas — щорічний платіж, annus — рік)

  1. фінансова рента, що становить рівновеликі грошові виплати (чи надходження) через однакові проміжки часу впродовж певного періоду;
  2. один з видів довготермінової державної позики, за якою щороку виплачують відсотки та погашають частину боргу [1].

Ануїтети були розповсюджені вже в XVII-XIX століттях. Відрізняли довічні та строкові ануїтети.


Коефіцієнт ануїтету[ред.ред. код]

Коефіцієнт ануїтету перетворює разову виплату у платіжний ряд. З допомогою цього коефіцієнту визначається періодичність виплат:

 K = \frac{i*(1+i)^n}{(1+i)^n -1}

де i — відсоткова ставка, n — кількість періодів.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (Сучасний словник іншомовних слів: Близько 20 тисяч слів і словосполучень / Укладачі: О. І. Скопенко, Т. В. Цимбалюк. — К.: Довіра, 2006. — 789 с. (Словники України)

Дивись також[ред.ред. код]