Анімізм

Анімі́зм (від лат. anima — душа) — віра в існування душі і духів, які керують матеріальним світом. У теорії релігії концепція духовного домінує над концепцією матеріального: наприклад, душа, як безтілесна копія тіла, може існувати самостійно як при житті, так і після нього. Анімізм це також вірування первісних людей, віра в існування духів, одухотворення сил природи, тварин, рослин і предметів, приписування їм розуму, дієздатності і могутності. Звідси виникають погребальний культ, культ предків і розвиток вірувань в загробне існування душі, потойбічне життя. Анімізм тісно пов'язаний з практикою табу (заборони на певні дії, що стосується якоїсь істоти або предмету). Згідно з цими віруваннями, кожна річ в світі має душу або дух. Намагання підкорити сили природи призвело до появи чорної та білої магії.

Анімістичні уявлення у давнину

Сунгирське поховання. Сунгир-1

Найбільш давні поховання людей належать неандертальцям, а до часу верхнього палеоліту (коли з'явилися кроманьйонці) відноситься вже цілий ряд подібних знахідок. Одна з найцікавіших — поховання двох хлопчиків на палеолітичній стоянці Сунгир (Володимирська область РФ), зроблене близько 24-26 тис. років тому. Одяг похованих пишно прикрашений намистинами, списи і кинджали з бивнів мамута оздоблені красивим різьбленням. Вивчаючи давнє поховання в горах Загра (Ірак), вчені за аналізом пилка встановили, що останки похованих людей покоїлися на ложі з квітів.

Наявність поховань дозволяє стверджувати, що з певного часу смерть стала супроводитися поховальним ритуалом і, значить, була пов'язана з певним комплексом відповідних уявлень. Цей комплекс уявлень і отримав в науці свою власну назву — анімізм.

Анімістичні образи — це:

• по-перше, духи померлих предків (тому анімізм нерозривно пов'язаний з культом предків);
• по-друге, душі живих людей;
• по-третє, уособлення сил природи (душі озер, гаїв, вітрів).

Обряд поховання був досить складний. Вмерлих ховали в заглибленнях і ямах: або лежачими на спині, або на боку в зігненому (скорченому) положенні. Іноді голови були огорожені кам'яними плитами. Мертвих наряджали і клали поруч з ними посуд, знаряддя праці, їжу і різні цінні предмети. Наявність похоронного інвентаря пояснюють по-різному: або люди намагалися таким чином відігнати смерть від себе, запобігти помсти померлого, або хотіли забезпечити його всім необхідним для життя в потойбічному світі, або давали речі в дорогу, щоб вмерлий добрався до світу предків і знайшов там спокій.

У більшості поховань знаходять червону вохру — своїм кольором вона нагадує кров — символ життя. Вичерпного пояснення цього ритуалу поки не існує. У будь-якому випадку наявність в палеоліті певного обряду поховання — свідчення релігійних вірувань.

Доанімістичні вірування

За гіпотезою англійського антрополога і релігієзнавця Роберта Маретта на первісній стадії релігійного розвитку людини, на якій ще не склалися анімістичні уявлення, людина вірить в безособову надприродну силу, яку він швидше відчуває, ніж усвідомлює. Ці доанімістичні вірування в існування розлитої в світі безособової сили, що впливає на життя людей, отримали назву «Аніматизм».

Анімізм і сучасність

Етнографи зібрали великий матеріал, що характеризує коло первісних уявлень про душу і потойбічний світ. Адже анімізм властивий всім народам, що живуть досі в умовах, схожих з первісним ладом. Ці уявлення містять картини «відлітання» душі померлої людини з світу живих, її мандрівок в далеку країну мертвих, а також описи життя, що чекає на душу в потойбічному світі. Як писав відомий дослідник первісності Е. Тайлор (англ. Edward Burnett Tylor):

«

небагато які предмети будять в розумах поетів-дикунів такі сміливі і живі уявлення, як думки про майбутнє життя.

»

Розташування країни духів могло бути різним — під землею, на землі, на місяці, на зірках. Але уявленням різних народів властива спільність, що кидається в очі. Вони чітко діляться на дві великі категорії: на думку одних, життя душі в царстві мертвих буде повним блаженством, а на думку інших — частина душ в потойбічному світі насолоджується, а частина — страждає. Більшість народів вважала, що душі померлих можуть приходити з царства тіней, відвідувати живих у сні, протегувати їм в земних справах або ж, навпаки, заважати.

Див. також

• Релігія
• Окультизм

Література

• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.