Ан-Наджаф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ан-Наджаф
النجف
Основні дані
Країна Ірак
Населення 911 916[1]
Географічні координати 31°59′21″ пн. ш. 44°19′28″ сх. д. / 31.98917° пн. ш. 44.32444° сх. д. / 31.98917; 44.32444Координати: 31°59′21″ пн. ш. 44°19′28″ сх. д. / 31.98917° пн. ш. 44.32444° сх. д. / 31.98917; 44.32444
Міська влада
Ан-Наджаф (Ірак)
Ан-Наджаф
Ан-Наджаф

Ан-Наджаф (Ан-Неджеф, Неджеф; араб. النجف‎) — місто в південній частині Іраку, приблизно за 160 км на південь від Багдада, на правому березі річки Євфрат; столиця провінції Наджаф. Населення — 911 916[1].

Торгово-транспортний центр на шляху у Саудівську Аравію.

За переказами, заснований у 791 халіфом Харуна ар-Рашидом.

Найбільше на півдні Іраку священне місто мусульман-шиїтів, місце їх паломництва до гробниці халіфа і першого імама шиїтів Алі, двоюрідного брата і зятя пророка Мухаммада. Центр шиїтської політичного життя в Іраку. За кількістю мусульманських паломників, які відвідують це місто щороку, поступається лише Мецці та Медіні.

Історія[ред.ред. код]

Мечеть Імама Алі en, Неджаф 1932.

За часів Османської імперії на місто постійно нападали арабські кочові племена, врезультаті були труднощі з водопостачанням, у зв'язку з чим різко падала чисельність постійних жителів. Проблеми з водою були вирішені до початку XIX століття, але до того часу місто вже втратило своє значення як центр паломництва і відновило його лише у другій половині XX століття.

У 1965 році у в Неджефі оселився аятолла Хомейні, лідер і керівник іранської антішахскої опозиції. У кінці 1978 року під тиском іракських властей він був змушений виїхати до Франції, а у 1979 році тріумфально повернувся в Іран і очолив нову ісламську державу[2].

Сучасність[ред.ред. код]

При Саддамі Хусейні релігійна діяльність іракських шиїтів піддавалася обмеженням, враховуючи домінуюче становище представників сунітського напрямки ісламу і близькість шиїтів за своїми релігійними віруваннями до сусіднього Ірану.

У 1991 році, під час Війни в Затоці, в ан-Наджафі спалахнуло масове повстання, жорстоко придушене іракською армією. Місту було завдано значних руйнувань, але воно було відновлене. Проте жителі Ан-Наджафа зберегли неприязне ставлення до Саддама Хусейна.

У лютому 1999 рік а був убитий духовний лідер ан-Наджафа Мохаммед Садек ас-Садр і двоє його синів. У вбивствах звинуватили режим Саддама Хусейна. Справу батька продовжив його син, молодий радикальний лідер Муктада ас-Садр.

Під час американського вторгнення в 2003 рік у місто був оточений наступаючими військами, 26 — 27 березня під містом стався самий запеклий бій з початку вторгнення, але не піддавався штурму з побоювання політичних наслідків і здався без бою днів через десять, майже одночасно з падінням Багдад а.

У Багдаді існує район (так званий «Садр-сіті», іменований так на честь Садек ас-Садра), населений приблизно 2 мільйонами шиїтів, які вважають себе автономними від центральної влади і виконують розпорядження Муктади ас-Садра, що надходять з ан-Наджафа.

Ан-Наджаф став оплотом шиїтських повстанців, очолюваних Муктадою ас-Садром. Збройні загони, якими він керує, іменують себе «Армією Махді» (у шиїтів Махді — це месія, рятівник, так званий «прихований» імам, який, за переказами, безслідно зник в дитячому віці, але з'явиться перед «кінцем світу» і відновить на землі справедливість).

У квітні-травні 2004 року «Армія Махді» розгорнула добре скоординоване повстання по всьому центральному і південному Іраку у спробі встановити контроль над країною до планованої на 30 червня передачі влади новому іракському уряду. Повстання завершилося перемир'ям з американськими окупаційними властями. Муктада ас-Садр підвищив свій авторитет і закріпився в Ен-Наджафі, який увійшов в зону відповідальності польського контингенту багатонаціональних сил.

У серпні 2004 року місто знову стало ареною боїв (див. Битва при Ан-Наджафі (2004)).

Населення[ред.ред. код]

  • 1965 – 164 558[1]
  • 1987 – 309 010[1]
  •  ???? - 560 000 осіб[3]
  • 2012 – 911 916[1]

Пам'ятки культури[ред.ред. код]

Мавзолей-мечеть Алі в Ен-Наджафі

Головний архітектурний пам'ятник міста — мавзолей-мечеть імама Алі.

Серед предметів, що зберігаються у мавзолеї імама Алі — 550 манускриптів Корана, у тому числі примірник, написаний, рукою самого Імама. Крім того, там зберігаються також 420 ювелірних прикрас — корони, намиста та інші вироби із золота, інкрустовані дорогоцінним камінням, 214 золотих підсвічників і кадильниць, рідкісна колекція з 325 килимів.

Недалеко від мавзолею імама Алі розташована так звана Долина світу (Ваді ас-Салам) — гігантський шиїтський цвинтар, куди звозять для захоронення покійних не тільки з усього Іраку, а й з інших країн, де поширений шиїзм. Для шиїтів вважається почесним бути похованим поряд з Імамом Алі, в очікуванні Судного дня. Тут же знаходяться могили декількох інших ісламських пророків.

Протягом багатьох століть навколо святині було зведено безліч лікарень, шкіл, бібліотек, суфійських монастирів, що перетворило місто у центр шиїтської теології. У роки правління Саддама Хусейна багато з них були сильно пошкоджені, коли прямо через центр Долини світу було прокладено шосе.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Книга: Густерін П. В.: Міста Арабського Сходу, 2007

Посилання[ред.ред. код]