Ан-148

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Антонов Ан-148
Ан-148 на авіашоу "Le Bourget"
Ан-148
Призначення: Пасажирський літак 
Перший політ: 17 грудня 2004 
Прийнятий в експлуатацію: 2 червня 2009 
Історія виробництва
Розробник: Flag of Ukraine.svg АНТК ім.О.К.Антонова 
Виробник: Flag of Ukraine.svg Серійний завод «Антонов»,
Flag of Russia.svg ВАСО 
Всього збудовано: 33[Джерело?] 
Конструктор: П. В. Балабуєв 
Характеристики
Екіпаж: 4+1 чол.
Крейсерська швидкість: 800–870 км/год
Дальність польоту: 3500 км
Довжина розбігу: 1800 м
Розміри
Довжина: 29,13 м
Висота: 8,19 м
Розмах крил: 28,91 м
Площа крил: 87,32 м²
Шасі: 3-х опорне 
Маса
Споряджений: 41 950 кг
Силова установка
Двигуни: Д-436 
Годинна витрата пального: 1560 кг/год

Антонов Ан-148 — ДП «Антонов» Київ, Україна[1][2] регіональний реактивний пасажирський літак. Розробником та виробником є АНТК імені Олега Антонова.

Технічні характеристики[ред.ред. код]

Літак Ан-148 призначений для пасажирських перевезень на регіональних і коротко-магістральних авіалініях до 3100 км завдовжки з можливістю базування на злітно-посадкових смугах зі штучним покриттям і підготовлених ґрунтових смугах, які розташовані до 1500 метрів над рівнем моря, за будь-яких кліматичних умов. Крейсерська швидкість польоту літака становить 780–850 км/год, а крейсерська висота польоту — до 12 200 м. Довжина пасажирського салону і розташування пасажирів в ряду по схемі 2+3 дозволяють експлуатанту комбінувати різні однокласові і змішані компонування у діапазоні 68-85 пасажирів з салонами економ, бізнес і першого класу.

Літак Ан-148 оснащується двома двоконтурними турбоструменевими двигунами Д-436-148 розробки ЗМКБ «Прогрес», виробництва ВАТ «Мотор Січ». Годинна витрата палива — 1458 кг на годину при максимальному комерційному завантаженні. Як допоміжна силова установка використовується АІ-450-МС.

Серед конкурентних переваг лайнера фахівці відзначають традиційне для «Анів» високе розташування двигунів — це дозволяє літаку сідати навіть на злітні смуги з ґрунтовим покриттям: нічого не може залетіти в двигун із землі.

АНТК імені Олега Антонова додатково опрацьовує варіанти встановлення на літак закордонного двигуна CF34-10.

Компонування пасажирського салону Ан-148-100 в економічному класі здійснюватиметься за схемою 2+3 крісла в рядок. На літак встановлюється сучасне пілотажно-навігаційне і радіозв'язкове обладнання, що відповідає міжнародним нормам ICAO; польотна інформація виводиться на п'ять багатофункціональних рідкокристалічних індикаторів. Комплекс радіоелектронного обладнання передбачає можливість посадки машини у складних метеорологічних і нічних умовах за категорією IIIA ІКАО.

У розрахунках розробника закладається ресурс літака — 80 000 годин при календарному терміні служби 30 років. Паливна ефективність літака Ан-148-100B становить 24,0 г/пкм, а моделі Ан-158 — 22,0 г/пкм.

Історія створення[ред.ред. код]

Ан-74 проектувався як транспортний літак, для перевезення пасажирів пристосований не був. І навіть при перенесенні двигунів на пілон під крило в модифікації Ан-74ТК-300, що підвищувало паливну ефективність, літак не міг конкурувати з сучасними регіональними літаками схожою пасажиромісткістю.

Розробка пасажирського літака Ан-74-68 почалася в АНТК ім. О. К. Антонова на початку 90-х років під керівництвом Петра Балабуєва. Робоче проектування літака, що отримав нове позначення Ан-148, почалося 2001. За основу конструкції був узятий транспортний літак Ан-74ТК-300. Крило було спроектоване наново, збільшена довжина фюзеляжу, застосовані двигуни Д-436-148 із зміненою конструкцією реверсу. Виготовлення перших 3 прототипів почалося в Києві у березні 2002. Підготовка до серійного виробництва почалася 2003 на авіазаводах в Харкові (ХДАПП) і Воронежі (ВАСО). У вересні 2004 у Києві було завершено виготовлення першого прототипу. 17 грудня він вперше піднявся в небо з аеродрому Святошино (екіпаж льотчика-випробувача Е. А. Галуненка). У квітні 2005 до льотних випробувань приєднався другий прототип. Сертифікат типу отриманий 26 лютого 2007.

У липні 2005 обидва Ан-148 пройшли перевірку в абсолютно інших умовах, виконавши серію польотів в Узбекистані, де температура повітря досягала +45 °C. Потім вони перелетіли до Вірменії і розпочали наступний етап випробувань — в умовах високогір'я. Аеропорт Гюмрі, на якому базувався Ан-148, розташований на висоті 1525 м над рівнем моря. Результати випробувань показали відповідність реальних характеристик Ан-148 розрахунковим і підтвердили безпеку експлуатації літаків сімейства Ан-148 в умовах високих температур навколишнього повітря і високогір'я. Літак зможе безпечно працювати в південних районах Російської Федерації, державах Середньої Азії, Близького Сходу, Африки, Латинської Америки.

У серпні 2010 програма випробувань була продовжена. Зокрема, було уточнено характеристики стійкості та керованості літака, був вивчений рівень шуму на місцевості, виконані польоти на визначення мінімальних швидкостей відриву, зокрема з імітацією відмови двигуна, перевірена робота навігаційної системи, відпрацьовано необхідне математичне забезпечення. Важливою віхою процесу сертифікації стали польоти з 5 варіантами імітаторів криги, приклеєними на крило і оперення. Ці випробування були необхідні, щоб перевірити поведінку літака у найважчих умовах обмерзання.

За період з 27 грудня 2005 по 29 січня 2006 перший і другий екземпляри Ан-148 пройшли повний цикл перевірок на землі і в повітрі при температурах до −52 °C і повністю підтвердили можливість експлуатації в таких суворих кліматичних умовах.

Конструкція[ред.ред. код]

Аеродинамічна схема[ред.ред. код]

Двомоторний турбореактивний літак, побудований за аеродинамічною схемою вільнонесучого високоплана з крилом помірної стріловидності і однокільовим Т-подібним оперенням. Фюзеляж суцільнометалевий типу напівмонокок круглого перерізу. Шасі забирається, триопорне з носовою стійкою.

Рушійнна установка[ред.ред. код]

Літак Ан-148 оснащується двома двоконтурними турбореактивними двигунами Д-436-148 розробки ЗМКБ «Прогрес», виробництва ВАТ «Мотор Січ» спільно з ФГУП ММПП «Салют». АНТК ім. О. К. Антонова додатково опрацьовувало варіанти встановлення на літак закордонного двигуна CF34-10. У зв'язку з недавньою успішної європейської сертифікацією двигуна SaM-146, обговорюється можливість встановлення і цього двигуна.

Середня годинна витрата палива (кгс/год, висота 10360 м), економний режим: 1560, швидкісний режим: 2020.

Допоміжною силовою установкою є АІ-450-МС.

Модификації[ред.ред. код]

Тип Опис
Модифікації сімейства літаків Ан-148
Ан-148-100А Варіант літака малої дальності, розрахований на перевезення 70-80 пасажирів на дальність 2000-3000 км[3].
Ан-148-100B Базова модель, розрахована на перевезення 70-80 пасажирів. Дальністю польоту до 3600 км[3].
Ан-148-100ЕМ Варіант літака оснащений салоном з п'ятьма різними варіантами поєднання пасажирських місць і медичних модулів. Літаючий госпіталь.[4].
Ан-148C Варіант літака з вантажним бічним люком[5]
Ан-158 Варіант літака з подовженим фюзеляжем на 99 пасажирів і дальністю польоту 2500 км[6].
Ан-148-300 Варіант літака ділової авіації з дальністю польоту 7000 км[7].
Ан-168МП Варіант літака патрульної авіації[7].
Ан-178 Варіант транспортного літака на базі Ан-158.

Замовлення і виробництво[ред.ред. код]

Схема Кооперації літака АН-148
Ан-148 на заводському аеродромі в Києві

У реалізації програми Ан-148, у складанні і виробництві літака, беруть участь компанії з 15 країн світу.[8] Серійні Ан-148 будуються в Києві, на Серійному Заводі «Антонов»[9], і у Воронежі.

На території України ведеться робота з створення власного замкнутого циклу виробництва літаків цієї серії. У цей час кооперація виробництва літаків сімейства Ан-148 включає залучення багатьох підприємств. Більшість з них розміщена в Україні та Росії.

На 22 серпня 2007 року загальна кількість замовлених Ан-148 перевищила 50 екземплярів[9].

Орієнтовна місткість світового ринку літака даного класу на період до 2013 — близько 500 штук, СНД — 170 штук. Прямими конкурентами є літаки Sukhoi Superjet 100, Embraer 190 і ARJ21-700. На авіасалоні «Макс» 2007 ГТК «Росія» підписала контракт на постачання 6 літаків, з опціоном ще на 6[10]. 2009 авіакомпанія «АероСвіт» домовилася з АНТК імені Олега Антонова про купівлю або постачання в лізинг протягом трьох років 10-ти літаків Ан-148 і його модифікації Ан-158[8], але у 2012 компанія почала процедуру банкрутства, і доля замовлення не визначена.

Як стало відомо 17 серпня 2009 р. Управління справами Президента Російської Федерації зробило вибір на користь АН-148, відмовившись від придбання Sukhoi Superjet 100 для перших осіб російської держави. Рішення прийнято з мотивів безпеки.[11]

30 грудня 2009 року Державне підприємство Київський авіаційний завод «Авіант», а нині "Серійний завод «Антонов» (Київ) викотило з ангара перший серійний зразок реактивного регіонального літака Ан-148-100В. Реалізацією та передачею літака займається Державне підприємство «Лізингтехтранс». Перший конкурс з передачі в лізинг трьох літаків виграло ДП АНТК ім. Антонова.[12]

10 липня 2012 року у рамках міжнародного авіакосмічного салону Фарнборо-2012 російська лізингова компанія Іллюшин Фінанс Ко (ВАТ ІФК) підписала договір купівлі-продажу на постачання до 2014 року в Панаму 15-ти українсько-російських регіональних реактивних літаків нового покоління Ан-148 і Ан-158 на загальну суму близько 420 млн $[13].

Експлуатація[ред.ред. код]

Ан-148 авіакомпанії АероСвіт в аеропорту Донецька

У грудні 2006 року Ан-148 пройшов сертифікацію та 26 лютого 2007 року отримав сертифікат типу МАК.

2 червня 2009 Ан-148 відбув технічним рейсом до Харкова, звідки здійснив перший регулярний пасажирський рейс за маршрутом Харків — Київ і приземлився в міжнародному аеропорту «Бориспіль»[14].

24 грудня 2009 свій перший регулярний рейс з пасажирами на борту з санктпетербургського «Пулково» в московський аеропорт «Домодєдово» зробив літак АН-148, зібраний у Воронежі.[15]

15 лютого 2010 року Ан-148 української компанії АероСвіт здійснив перший політ на територію Євросоюзу за маршрутом Київ — Варшава — Київ[16].

10 квітня о 16.00 на аеродромі Київ-Святошино вперше піднявся в повітря перший серійний український літак Ан-148-100В. 20 квітня 2010 року компанія АероСвіт отримала перший серійний літак Ан-148-100В.

Тренажер[ред.ред. код]

Враховуючи великий попит на літаки Ан-148 серед російських авіакомпаній і розуміючи необхідність організації повноцінного процесу навчання, лізингова компанія «Ільюшин Фінанс Ко» (ІФК) замовила компанії «Транзас Авіація» розробку та виготовлення тренажерного обладнання, а також підписала влітку 2010 з групою S7 договір про розміщення в навчальному центрі S7 Training одного комплексного і одного процедурного тренажера для Ан-148 і тренажера для проведення аварійно-рятувальної підготовки. Відповідно до договору S7 Training займеться підготовкою авіаційного персоналу на Ан-148, а також забезпеченням технічної експлуатації тренажерів.

Замовлений ІФК тренажер — перший в Росії тренажер рівня D для цивільних літаків російського виробництва. У ньому використовується шестиступенева система рухливості і найдосконаліша у Росії коллімаційна система візуалізації, що дає можливість відпрацьовувати завдання, які в реальних умовах відтворити складно або неможливо (пожежа, відмова одного двигуна, різні типи відмов авіаційної техніки, що ведуть до аварійним наслідків, польоти в складних метеоумовах і ін.)

Важливо, що в тренажері використовується кабіна цього ПС, завдяки чому досягається високий ступінь імітації реального літака, що дозволяє ефективно використовувати тренажер для відпрацювання дій пілотів на землі і в повітрі. Контроль над діями екіпажу і керування процесом навчання виконуються з робочого місця інструктора, з якого забезпечується управління навігаційною обстановкою, погодними умовами, виставлення відмов і контроль над основними параметрами польоту.

Інциденти[ред.ред. код]

Всього за час експлуатації літака з ним ставалося 2 інциденти. З них 1 з жертвами.

Перший інцидент стався 4 червня 2010 року під час польоту літака ДТК «Росія». Причиною інциденту виявилося замикання електропроводки, що спричинило відмову автопілота на літаку Ан-148-100, що виконував рейс Москва — Санкт-Петербург. До такого висновку прийшли експерти, що проводили розслідування даного інциденту, зокрема, представники Воронезького акціонерного літакобудівного товариства (ВАЛТ, виробник Ан-148), ГТК «Росія». Як йдеться в матеріалах розслідування, автопілот відмовив у літака на висоті 10,6 тисячі метрів, на швидкості 472 кілометри на годину. Ніхто з пасажирів та членів екіпажу на борту не постраждав.

Проблема була пов'язана з низькою якістю виробництва на ВАЛТі, й культурою виробництва, що й спричинило подібний дефект.[Джерело?] На літаках української збірки подібних проблем не виявлено.

5 березня 2011 року сталася авіакатастрофа літака Ан-148-100Е № 61708 під час випробувально-тренувального польоту в Росії на кордоні Воронезької та Білгородської областей. На борту перебували 6 осіб, які загинули. Двоє були пілотами з М'янми, для якої й призначався літак.

Див. також[ред.ред. код]

Подібні розробки

Конкурентні проекти

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.civilaviation.ru/air-liners/an-148.html Ан-148 на CivilAviation.ru
  2. http://www.uacrussia.ru/ru/models/civil/an_148/history/ Історія створення літака Ан-148 на сайті ОАК (рос.)
  3. а б Презентація Ан-148 від корпорації «Іркут». Розділ «Технічний опис» (рос.)
  4. http://www.aex.ru/news/2013/2/21/103135/
  5. Ан-148. Перспективи розвитку проекту (рос.)
  6. Ан-148 на сайті ОКБ ім. О. К. Антонова
  7. а б АНТК ім."Антонова" бере участь у кількох тендерах на постачання патрульних літаків Ан-168МП // ІТАР-ТАСС(рос.)
  8. а б [http://www.ukrinform.ua/ukr/order/?id=812643 АНТК й «АероСвіт» домовилися про поставки протягом трьох років 10-ти літаків Ан-148 і Ан-158
  9. а б «http://www.antonov.com/news/index.xml?news=antk-main/news_20070822_3.xml». 2007-08-22. Архів оригіналу за 2011-08-24. Процитовано 2007-08-26. 
  10. Підсумки «МАКС-2007»: укладено контрактів на 3 млрд$(рос.)
  11. Президент РФ обрав Ан-148 замість Sukhoi SuperJet 100 (рос.)
  12. АНТК ім. Антонова викотив перший серійний літак Ан-148
  13. Фарнборо-2012: Російська компанія підписала контракт на $420 млн на поставку Ан-148 і Ан-158
  14. Перший український літак нового покоління АН-148 вийшов на внутрішні регулярні рейси
  15. Новий російсько-український літак здійснив перший рейс — з Санкт-Петербурга до Москви (рос.)
  16. АН-148 розпочав рейси до Євросоюзу (рос.)

Посилання[ред.ред. код]