Аорист

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Ао́рист ( грец. αόριστος, букв. — невизначений) — дієслівна форма, властива стародавнім мовам (грецькій, старослов'янській та ін.). У давніх слов'янських мовах видо-часова форма означала нетривалу або разову дію, що виявляла себе до моменту мовлення (минулий час) і в момент мовлення уже не була актуальною. Самостійною формою дієслова минулого часу аорист виступає у південно-слов'янських мовах та у серболужицькій (західно-слов'янській мові). Сліди аористу залишилися в окремих західно-українських говірках.

Залежно від свого походження аорист змінювався за двома парадигмами. У праслов'янській мові збереглися форми тематичного кореневого і сигматичного (із суфіксом -ш- (-ş-), який ще в праслов'янський період перейшов у -x-, що у відповідних фонетичних умовах дав -ш-) аориста. Особові форми обох мали багато спільного, порівняймо:


Тематичний кореневий аорист

Однина Множина Двоїна
1 ос. могъ могомъ моговѣ
2 ос. може можете можета
3 ос. може могѫ можете

Сигматичний аорист

Однина Множина Двоїна
1 ос. знахъ знахомъ знаховѣ
2 ос. зна знасте знаста
3 ос. зна знаша знаста


У дієсловах з коренем на приголосний у праслов'янській мові замість суфікса -хъ- у сигматичному аористі частіше виступає суфікс -охъ-. Так утворився новий сигматичний аорист.

Однина Множина Двоїна
1 ос. несохъ несохомъ несоховѣ
2 ос. несе несосте несоста
3 ос. несе несоша несоста


У давньоруській мові від дієслів з основою або коренем на голосний утворювалися форми старого аориста (сътворихъ, видѣхъ), а від дієслів з основою на приголосний — форми нового аориста (рѣкохъ, несохъ, идохъ). До традиційних закінчень у 3-й особі однини і множини могло ще додаватися закінчення -ть: несеть, сьтворить, несошать, створишать. У мові українських грамот XIV—XV сторіччя форми аориста майже не вживалися. Протягом наступних століть їх інколи використовували як літературний прийом. У новій українській літературній мові аорист вживається для стилізації під давню мову:


«Владимир князь перед народом
Убив старого Рогволода,
Потя народ, княжну поя,
Отиде в волості своя».

(Т. Шевченко)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]