Апатит
| Апатит | |
|---|---|
 |
|
| Загальні відомості | |
| Клас мінералу | фосфати |
| Підклас | {{{Підклас}}} |
| Група | {{{Група}}} |
| Генезис | {{{Генезис}}} |
| Хімічна формула | [Ca5(PO4)3 F, Cl] |
| Ідентифікація | |
| Колір | безбарвний, білий, жовтий |
| Сингонія | гексагональна |
| Твердість за шкалою Мооса | 5 |
| Блиск | скляний, жирний полиск |
| Питома вага | 3,18—3,21 г/см³ |
| Оптичні властивості кристалів | |
| Інші властивості | |
Апати́т (грец. απαταω — обманюю)) — мінерал з групи фосфатів. Безводний фосфат кальцію острівної будови. Стара укр. назва — злудень.
Зміст |
Загальний опис[ред.]
Склад: Ca5[CO3][PO4]3(F, Cl, OH, О). Містить (%): CaO — 55,38; P2O5 — 42,06; F — 1,25; Cl — 2,33; Н2О — 0,56. Сингонія гексагональна.
Густина 3,18—3,21.
Твердість. 5,5.
Кристали мають форму 6-гранних призм, коротко- та довгопризматичні, товстотаблитчасті, голковидні. Спайність недосконала. Безбарвний, білий, жовтий тощо. Блиск скляний, на зломі — жирний. Зустрічається також у вигляді зернистих мас — у такій формі разом з нефеліном утворює величезне Хібінське родовище в Мурманській обл. Хібінські апатити і почасти фосфорити є осн. сировиною для виробн. штучних фосфатних добрив, а також фосфору та його сполук.
Поширений як акцесорний мінерал багатьох магматичних порід і пегматитів. Зустрічається у контактово-метасоматичних утвореннях, гідротермальних жилах, є основною складовою частиною фосфатів. В Україні є в Запорізькій, Харківській, Чернігівській, Івано-Франківській та інших областях. Сировина для вироблення добрив.
Різновиди[ред.]
Розрізняють:
- апатит вуглецевий (гідроксилапатит, у якого частина фосфору заміщена вуглецем, містить до 4,43% СО2); апатит залізистий (трипліт);
- апатит землистий (змінений апатит у вигляді землистих агрегатів);
- апатит ітріїстий (відміна апатиту з родовища Нарсарссуак, Ґренландія, яка містить до 4% Y2O3);
- апатит карбонатний (апатит вуглецевий);
- апатит лужний (загальна назва для мінералів групи апатиту, які містять луги);
- апатит марганцевистий (відміна апатиту, яка містить до 11% MnO);
- апатит арсенистий (мінерал, за складом проміжний між апатитом і свабітом, виявлений у родов. Франклін, шт. Нью-Джерсі, США);
- апатит мідний (відміна апатиту синього кольору, яка містить до 20,93% CuO);
- апатит свинцевий (піроморфіт);
- апатит сульфатистий (відміна апатиту, яка містить SO2−4);
- апатит сульфідний (мінерал, знайдений у ниркових каменях; у ньому дві групи ОН− заміщуються S2−); апатит уранистий (відміна апатиту, яка містить до 3,7% UO2);
- апатит флуористо-хлористий (найпоширеніша відміна апатиту);
- апатит флуористо-хлористо-кисневистий (відміна апатиту з околиць м. Ігл, шт. Колорадо, США; містить 2,4% F; 0,91% Cl та додатковий кисень — 0,12%);
- апатит хлористо-флуористий (рідкісна відміна апатиту, в якій хлору менше за флуор);
- апатит церіїстий (відміна апатиту, яка містить до 3% Ce2O3).
Найчастіше зустрічається флуор-апатит, часом F (або Cl) заміщується на CO3, SO4, OH та ін.
Група апатиту[ред.]
Апатиту група (рос. апатита группа, англ. apatite group, нім. Apatitgruppe) — включає мінерали: беловіт, ванадиніт, вілкеїт, гедіфан, гідроксилапатит, даліт, джонбауліт, льюістоніт, міметезит, піроморфіт, сааміт, свабіт, стронціоапатит, ферморит, франколіт, флуорапатит, хлорапатит.
Див. також[ред.]
Література[ред.]
- Мала гірнича енциклопедія. В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Донбас, 2004. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Мінералогічний словник, К.: Наукова думка. — 1975. — 774 с.
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
- Ферсман А. Е. Апатит, его месторождения, геохимия, запасы и экономика. В кн.: Хибинские апатиты, т. 3. Л., 1931;
- Бушинский Г. П. Апатит, фосфорит, вивианит. М., 1952.
Посилання[ред.]
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: category:Apatite |
