Аполлон-6

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Apollo program insignia.png

Аполлон-6 (англ. Apollo-6) — другий і останній безпілотний експериментальний політ ракети «Сатурн-5» у рамках програми «Аполлон». Незважаючи на цілий ряд збоїв, фахівці НАСА знайшли умови польоту прийнятними, після чого почалася серія пілотованих запусків. Попередній LM1 embr original.jpg Аполлон-5 Наступний Apollo-7-LOGO.jpg Аполлон-7

Загальні дані[ред.ред. код]

Завдання польоту[ред.ред. код]

Ракета мала корисне навантаження у вигляді корабля «Аполлон» (удосконалений «Блок I» з новим люком) і габаритно-вагового макета місячного модуля. Місія мала такі завдання:

  • демонстрація сумісності ракети-носія й корабля, підтвердження навантажень при запуску (виконано частково);
  • демонстрація відділення другого ступеня від першого й третього ступеня від другого (виконано);
  • перевірка працездатності рухової, навігаційної і електричної підсистем ракети (виконане частково);
  • оцінка роботи системи виявлення неполадок ракети (виконане);
  • демонстрація операцій, необхідних для пуску, проведення польоту й порятунку командного модуля (виконане). [1]
Старт «Аполлона-6».
Командний модуль.

Політ[ред.ред. код]

Ракета стартувала 4 квітня 1968 р. Перший ступінь S-IC працював відповідно до розрахункових параметрів, але перед закінченням роботи двигунів виникли поздовжні коливання ракети типу pogo. Через 4 хвилини 38 секунд польоту виникають проблеми в роботі другого ступеня (зменшення температури в головному клапані окиснювача, збільшення тиску в РРД № 2). Через 5 хвилин 18 секунд у тому ж двигуні раптово скоротилася тяга на 2500 кілограмів. Щоб компенсувати відсутню швидкість, був відділений ступіньS-II, але через перевитрату палива кораблю не вдалося вийти на вистокоеліптичну орбіту[2]

Після двох витків на низькій орбіті, під час яких проводилися перевірки систем ракети й корабля, повинен був повторно ввімкнутися двигун третього ступеня. У місячних експедиціях це включення відправляло корабель із астронавтами до Місяця. Однак двигун повторно включити не вдалося, і корабель був відділений від третього ступеня на низькій орбіті. Для виконання завдань польоту було вирішено відправити корабель на еліптичну орбіту з високим апогеєм за допомогою його власного двигуна. Двигун корабля був включений приблизно на 7 хвилин 20 секунд (довше, ніж було потрібно в будь-якій пілотованій експедиції до Місяця), у результаті апогей збільшився до 22,2 тисяч кілометрів. Однак при цьому було витрачено майже все паливо (його залишалося менше ніж на півхвилини роботи двигуна), і це не дозволило надалі розігнати корабель на спадній траєкторії до другої космічної швидкості. Швидкість входу в атмосферу склала приблизно 10,0 км/с, на 1,2 км/с менше розрахункової. Місце посадки відстояло на 90 кілометрів від розрахункової точки[1]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Факти програми «Аполлон»:«Аполлон-6»
  2. Шунейко І. І. Пілотовані польоти на Місяць, конструкція й характеристики Saturn V Apollo (Глава 4-1). Серія «Ракетобудування», тому 3. — М.: 1973.

Посилання[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]