Аполлон-9

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Емблема польоту «Аполлон-9»

«Аполлон-9» (англ. Apollo 9) — пілотований космічний корабель, який виконав перший випробовувальний політ у повній (командний і місячний модулі) конфігурації, у ході підготовки експедицій на Місяць. Попередній політ за програмою Apollo program insignia.png Аполлон-8. Наступний політ Apollo program insignia.png Аполлон-10

Екіпаж[ред.ред. код]

Екіпаж «Аполлона-9». Джеймс Макдівітт — ліворуч. Девід Скотт — в центрі. Рассел Швейкарт — праворуч.

Загальні дані[ред.ред. код]

  • Корабель включав командний модуль (зразок 104) і місячний модуль (зразок LM-3).
  • Починаючи з цього польоту по програмі «Аполлон», астронавти присвоювали командному модулю і місячному модулю назви, які слугували позивними. Для командного модуля астронавти вибрали позивний «Гамдроп» («Крапля»), для місячного модуля — «Спайдер» («Павук»).
  • Маса корабля 36,5 т.
  • Для запуску використовувалися ракета «Сатурн-5» (зразок AS-504).
  • Мета польоту — комплексні випробовування корабля на геоцентричній орбіті.

Старт[ред.ред. код]

Старт корабля відбувся 03.03.1969 в 16:00:00 GMT, Мис Канаверал, Флорида, Комплекс 39-А.

Політ[ред.ред. код]

Загальна тривалість польоту становила 10 днів 01 годин 00 хвилин 54 секунди. Графік польоту (часова лінійка) наведений у http://space.kursknet.ru/cosmos/russian/machines/ap9.sht

Задачі польоту[ред.ред. код]

Максимально можлива імітація режимів роботи і умов польоту, які передбачені типовою програмою польоту на Місяць. Перебудова відсіків корабля. Розстиковка місячного та основного модулів. Автономний політ місячного модуля. Відокремлення злітної ступені місячного модуля від посадочної ступені і стиковка злітної ступені з командним модулем. Проведення експерименту переходу через відкритий космос з місячного модуля в основний після стиковки з метою імітації аварійного повернення астронавтів з місячного модуля у випадку невдалої стиковки, а також випробовування місячних скафандрів в умовах вакууму.

Програма польоту була виконана майже повністю (внаслідок слабкості Швейкарта відмовилися від експерименту по переходу).

Передстартова підготовка і старт[ред.ред. код]

Запуск корабля планували 28 лютого 1969 р. Але внаслідок простудного захворювання астронавтів його перенесли на 3 березня. Відтермінування запуску коштувало 500 тисяч доларів США.

Корабель «Аполлон-9» стартував 3 березня 1969 р. в 16 годин 00 хвилин GMT . Корабель, за даними наземних служб вийшов на навкоземну орбіту близьку до розрахункової.

Перебудова відсіків[ред.ред. код]

Після виходу на навколоземну орбіту екіпаж 2 години перевіряв бортові системи, імітував перехід на траєкторію польоту до Місяця..

В 2 год. 30 хв. польотного часу командний модуль відокремився від останньої ступені ракети-носія, відійшов на 15 м від неї і розвернувся на 180 градусів. Протягом 15 хв. основний блок здійснював груповий політ зі ступенню, астронавти фотографували встановлений на ступені місячний модуль.

В 3 год. 02 хв. 08 секунд польотного часу Скотт забезпечив стиковку командного модуля з місячним з першої спроби. Тунелі-лази були наповнені киснем. Скотт відкрив люк і з'єднав електричні системи основного та місячного модулів.

В 4 год. 18 хв. 05 секунд польотного часу були підірвані піроболти, що з'єднували місячний модуль і останню ступінь ракети-носія, спрацював пружинний штовхач, корабель від'єднався від ступені.

Екіпаж допоміжними двигунами відвів корабель на безпечну відстань від ступені, яка після включення двигунів по команді з Землі вийшла на геліоцентричну орбіту.

Перші троє діб польоту[ред.ред. код]

На шостій годині польоту на 5 секунд включили головний двигун основного блока. Цим перевірялася стійкість стиковочного вузла при вібрації і прискоренні. Після маневру астронавти поклали корабель у дрейф і перевели бортові системи на ощадливий електрорежим. На десятій годині польоту почався період відпочинку екіпажа.

На другу добу польоту ще декілька разів включали головний двигун основного блока для випробовувань стійкості стикового вузла і перевірки ручної системи управління вектором тяги двигуна.

На сороковій годині польоту Швейкарт повинен був розпочати демонтаж стикувального вузла і перейти до місячного модуля, де до нього повинен був приєднатися Макдивітт. Ці операції внаслідок того, що Швейкарт заслаб, розпочалися пізніше. Скотт, замість Швейкарта, демонтвував стикувальний вузол і забезпечив наповнення киснем відсіку екіпажу злітної ступені місячного модуля.

Швейкарт почув себе краще і з запізненням на 2 години перейшов до місячного модуля. Через годину до нього приєднався Макдивітт. Астронавти включили бортові джерела живлення, перевірили бортове обладнання модуля і дали команду на відкриття шасі місячного модуля.

В 46 год. 29 хв. політного часу почався перший сеанс телепередачі з борта, який тривав 7 хв.

На п'ятидесятій годині польоту було виконане планове включення двигуна посадкової ступені місячного модуля, при цьому астронавти змінювали тягу двигуна вручну. Після цього астронавти вимкнули живлення бортових систем місячного модуля і повернулися у відсік екіпажа основного модуля.

В 54 год. 25 хв. бортового часу було виконане включення двигуна командного модуля, який ппропрацював 43 с. і перевів корабель на орбіту з висотою перигею 229 км і висотою апогею 239 км. — орбіту близьку до розрахункової вихідної для автономного польоту місячного модуля, запланованого на п'яту добу.

Четверта доба польоту[ред.ред. код]

Вихід Скотта у відкритий космос (сфотографовано Швейкартом)
Вихід Швейкарта у відкритий космос (сфотографовано Скоттом)

На четверту добу польоту було заплановано вихід Швейкарта у відкритий космос. На 70-тій годині польоту Швейкарт і Макдивітт перейшли до місячного модуля. Швейкарт надів ранцеву автономну систему життєзабезпечення і перевів скафандр на живлення від цієї системи.

На 73-тій годині польоту були розгерметизовані відсіки екіпажа місячного і командного модулів, в 73 год. 03 хв. політного часу астронавти відкрили люки обох відсіків. Через 2 хв. Швейкарт надів на шлем рамку із захисним козирком, приєднав фал, а ще через 2 хвилини почав виходити з люка місчного модуля (ногами вперед) і в 73 год. 08 хв. уже стояв на майданчику перед люком, закріпивши ноги в фіксаторах. Скотт через відкритий люк відсіку екіпажа командного модуля фотографував Швейкарта під час його виходу. Швейкарт в свою чергу фотографував корабель і Скотта.

Вихід Швейкарта продовжувався 47 хв. Радіосистема забезпечувала впевнений зв'язок з кораблем і Землею.

Після завершення виходу у відкритий космос обидва відсіки екіпажу були наповнені киснем. Макдивітт і Швейкарт провели телевізійний сеанс з місячного модуля тривалістю 13 хв. Після цього Швейкарт і Макдивітт знеструмили бортові системи місячного модуля і повернулися до командного модуля.

П'ята доба польоту[ред.ред. код]

На 80-тій годині польоту Швейкарт і Макдивітт перешли до місячного модуля, а Скотт, який залишився у командному модулі, встановив приймальний конус і стикувальний штир. Розстикцування виконане на 59 витку на 93 годині польоту. Командний модуль відійшов від місячного модуля на 15 м після чого Макдивітт почав повільно обертати місячний модуль в різних осях, щоб Скотт міг виконати візуальний огляд модуля. Пізніше з тією ж метою Скотт повертав командний модуль. Скотт і Швейкарт виконали фотографування. Астронавти бачили один одного через ілюмінатори.

В 93 год. 02 хв. польотного часу Скотт за допомогою допоміжних двигунів перевів командний модуль на дещо іншу орбіту, на якій він віддалився від місячного модуля на 5,2 км. Макдивітт орієнтував місячний модуль так, щоб командний модуль постійно перебував в полі зору, а Швейкарт за допомогою бортового радіолокатора визначав дальність до командного модуля і відносну радіальну швидкість. Швейкарт також виставив гіростабілізуючу платформу основної системи наведення і ввів уточнені дані до аварійної системи наведення, яку треба було випробувати.

У 93 год. 47 хв. польотного часу було включено двигун посадкової ступені місячного модуля. Тяга двигуна регулювалася астронавтами в медах 10-40% від максимуму. Місячний модуль перейшов на орбіту з висотою апогея 253 км. Після віддалення від командного модуля на 89 км (зоровий контакт зберігався) було випробувано радіолокатор, який забезпечував зустріч місячного і командного модуля на орбіті.

В 95 год. 39 хв. польотного часу Макдивітт вдруге включив двигун посадкової ступені місячного модуля. В результаті місячний модуль перейшов на колоподібну орбіту, приблизно на 20 км вище орбіти командного модуля.

В 96 год. 16 хв. польотного часу, після відокремлення злітної ступені місячного модуля від посадкової, були включені двигуни системи орієнтації на злітній ступені, які перевели злітну ступінь ступень на орбіту з висотою перигея приблизно 220 км.

В 96 год. 58 хв. польотного часу було включено основний двигун злітної ступені місячного модуля з таким розрахунком, щоб вона перейшла на орбіту нижчу орбіти командного модуля.

В 97 год. 57 хв. польотного часу виконано перший маневр на завершальному етапі зближення злітної ступені місячного і командного модуля.

В 98 год. 33 хв. польотного часу виконано вирівнювання вирівнювання швидкостей і перевід злітної ступені місячного модуля в режим групового польоту на відстані 30 м від командного модуля. Макдивітт розвернув ступінь так, щоб Скотт міг оглянути основний двигун. Потім Макдивітт почав операції причалювання. Сонячне світло заважало Макдивітту вести спостереження на ділянці причалювання. Скотт корегував маневри Макдивітта. Стиковка була завершена в 98 год. 59 хв. польотного часу.

Після допоміжних робіт астронавти відокремили командний модуль від злітної ступені і за допомогою допоміжних двигунів вивели його на безпечну відстань (1 км) від степені перед включенням її основного двигуна. Двигун було включено в 101 год. 52 хв. польотного часу, пропрацював він 342 секунди і перевів ступінь на орбіту з висотою апогея 7000 км. Ступінь проіснувала на цій орбіті близько 19 років.

Таким чином, астронавти виконали 97 % задач, які були заплановані на політ.

Шоста-десята доба польоту[ред.ред. код]

Протягом останніх 5 діб польоту астронавти продовжували випробовування бортових систем, фотографували Землю, вели спостереження наземних орієнтирів, проводили експерименти по зв'язку.

Фотографування здійснювалося в основному з метою оцінки природних ресурсів. Астронавти вибірково зробили світлини деяких районів США (в штатах Каліфорнія,Нью-Мексіко,Техас), а також територій інших країн (Коста-Ріка,Бразилія,Колумбія).

Астронавти також використовували бортові оптичні прилади для спостереження за небесними тілами. За допомогою секстанта Скотт спостерігав Юпітер і чотири його супутники (Іо,Європа, Ганімед і Каллісто). За допомогою телескопа астронавти спостерігали один зі штучних супутників Землі «Пегас», який знаходився на відстані 1600 км від корабля, а також злітну ступінь місячного модуля, яка оберталася навколо Землі по орбіті з високим апогеєм.

У 169 год. 38 хв. політного часу включено основний двигун командного модуля для зменшення висоти перигею.

Посадка[ред.ред. код]

Відбулася 13 березня 1969, 17:58:54 GMT, Атлантичний океан, 23,15° півеічної широти, 67,56° західної довготи.

У зв'язку з поганими погодними умовами корабель посадили не на 151-му, а на 152-му витку і у іншому районі Атлантичного океану. Вертолітоносець «Гвадалканал» встиг перейти у новий район посадки.

У 240 год. 31 хв. політного часу було включено основний двигун командного модуля для того, щоб покинути орбіту. Відсік екіпажу командного модуля відокремився від відсіку двигуна і увійшов у атмосферу над штатом Техас. Астронавти на період посадки не надягали скафандрів.

У 241 год. 00 хв. 43 секунди політного часу відсік екіпажу приводнився за 4,8 км від вертолітоносця «Гвадалканал». Спуск відсіку і його приводнення штатні. Легкі водолази були доставлені до відсіку за декілька хвилин, астронавти відкрили люк і перейшли на надувний човен. Екіпаж було піднято на борт вертольота через 45 хв. і доставлено на вертолітоносець через 49 хв. після приводнення. З вертолітоносця астронавтів доставили в Хьюстон, де вони протягом 12 днів звітували про політ.

Деякі результати польоту[ред.ред. код]

Згідно із заявою керівників польоту він був дуже успішним, водночас складнішим від попередніх.

Виконані успішні випробовування місячного модуля, треті підряд успішні випробовування командного модуля, успішні випробовування стикового вузла, продемонстрована правильність вибраної методики зближення, причалювання і стикування. Продемонстрована можливість управління командним модулем зусиллями одного астронавта і проведені успішні льотні випробовування автономної системи життєзабезпечення та скафандра, призначених для виходу людини на поверхню Місяця.

Галерея[ред.ред. код]


Джерела[ред.ред. код]

  • Программа «Аполлон». Часть II. Обзор по материалам открытой иностранной печати. Составитель: Гольдовский Д. Ю. ГОНТИ—1. Июль 1971. Тираж 650 экз. Экз.№ 0016

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]