Апостол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Апостол (грец. απόστολος, «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав бродячих проповідників християнства.

У Новому Завіті є два основні значення терміна «апостол». У найширшому, загальному розумінні, будь-яка людина, котра може бути посланою Богом через Церкву з певним завданням, не залежно від того, керуватиме вона чи ні (порівняйте Фил. 2:25), може підпадати під визначення терміну «апостол». Це широке значення походить від взаємозв'язку між іменником «апостол» та дієслова грецької мови «посилати».

Проте, в Новому Завіті значно ширше вживання слова «апостол» у вузькому конкретному значенні — коли йдеться лише про вибрану групу апостолів Христа. Слово, яке зазвичай перекладається як «апостол» (та його варіанти, вираженні іменниками та дієсловами) зустрічається 80 разів у грецькому Новому Завіті. Не менше, ніж у 73 з цих випадків воно має спеціалізоване і обмежене значення слова.

Дванадцять апостолів[ред.ред. код]

В Євангеліях термін «апостол» було пов'язане з близьким колом учнів Ісуса, призначених ним.

Ісус покликав дванадцять чоловік, яких готував до проповідування свого вчення, і представництва його у пізніший термін. Імена апостолів першої групи можна знайти в Євангелії від Матвія (Мт. 10:2-4), Марка (Мр. 3:16-19), Луки (Лк. 6:13-16).

Кількість апостолів імовірно співвідноситься з кількістю поколінь Ізраїля (Мт. 19:28) і символізувала його оновлення[1].

  1. Петро, він же Симон і первоверховний.
  2. Андрій, брат Петра названний Первозванним бо був найперше зарахований до Апостолів.
  3. Іван Заведіїв, брат Якова, названий Богословом. Господь назвав його і Якова, за їх полум'яну ревність Воанергес, тобто сини грому.
  4. Яків син Зеведеїв, брат Івана.
  5. Пилип, або Филип.
  6. Варфоломій, син Фоломея, і тому названий так. Ще кличуть Нафанаїл.
  7. Хома або Фома, названий також Дідимом що означає Близнюк(мав сетру-близнючку).
  8. Матвій, Матфей або Левій, колишній митар.
  9. Яків Алфеїв, син Алфея (по-іншому Клеопи), він же Яків Молодший, двоюрідний брат Ісуса Христа.
  10. Тадей, він же Юда Тадей або Фаддей, Левій, брат Якова Алфеєвого
  11. Симон Зилот, він же Симон Кананіт. Зилот означає ревнитель.
  12. Юда Іскаріотський, який зрадив Ісуса Христа і його замінив Маттій (не плутати з Левієм Матвієм (Матеєм) (Євангелістом))

Павло, він же Савл, був покликаний після смерті Христа. Він не входив до складу Дванадцяти, але є одним з найшанованіших апостолів християнства.

Дії апостолів[ред.ред. код]

Книга Дії Апостолів (Глави 1-5) повідомляє, що після зіслання Святого Духа в день П'ятидесятниці апостоли почали швидко організувати роботу з євангелізації та розбудови внутрішньої структури християнської громади в Єрусалимі і Юдеї. На місце зрадника Юди був обраний долею Маттій і в тому складі група з 12 апостолів стала на чолі християнської общини.

Приблизно в той же час, воскреслий Ісус Христос особисто вибрав як свого апостола Савла з Тарсу, який відтепер буде називатися апостол Павло. Хоча Павло іноді брав участь у засіданнях колегії «Апостолів і старших в Єрусалимі», і мав ті ж права, як і інші апостоли, ніколи не був зарахований до «Дванадцяти», хоча й названий апостолом у власних посланнях (напр. Гал. 1:1).

Християнська громада в апостольські часи управлялася колективно групою апостолів, регулюючи всі організаційні і доктринні питання. Апостоли (наприклад, Павло) або призначені ними особи (наприклад, Тимофій, Тит) призначали єпископів та пресвітерів в окремих громадах.

Після смерті апостола Якова через переслідування з боку царя Агріпи (44 р. н.e.) приєднався до групи апостолів, «старші Єрусалиму», в тому числі Яків Праведний, за участю якого було вирішено не обрізати навернених у християнство язичників, однак наказати їм «стримуватися від ідольських жертов та крови» (Дії 15). З часом апостоли покинули Єрусалим і направилися в різні краї з місіонерською діяльністю.

Більшість апостолів прийняли мученицьку смерть за винятком Івана Богослова, наймолодшого з 12 апостолів, що помер близько 100 року власною смертю в Ефесі. У другому столітті слово «апостол» більше не асоціювалось з Управлінням церквою[2].

Апостоли з сімдесяти[ред.ред. код]

Ікона «Собор сімдесяти апостолів»

Церковне передання виділяє також Апостолів від сімдесяти (або від 72), до числа яких входять учні Христа та учні його учнів:

призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.Лк. 10:1

Більшість імен апостолів від сімдесяти відсутні в Новому Завіті і відомі з Священного Передання. Виняток становлять імена перших семи дияконів, обраних дванадцятьма апостолами (Дії 6:1-6), і імена апостолів від сімдесяти, зазначені в апостольських посланнях. Проте ніде вони прямо не називаються апостолами.

Список сімдесяти апостолів, що приводиться у православному місяцеслові, був складений в V-VI століттях і малодостовірний. До сімдесяти апостолів переказ також відносить євангелистів Марка та Луку, а також до лику «сімдесяти апостолів» були зараховані багато інших, навернених пізніше за їхню велику місіонерську працю (в основному, учні апостола Павла).

Примітки[ред.ред. код]

  1. Encyklopedia Biblijna, op. cit., s. 219
  2. Paul Achtemeier (red. naukowa): Encyklopedia Biblijna. Wyd. trzecie poprawione. Warszawa: Oficyna Wydawnicza "Vocatio", 2004, ss. 43-44, seria: Prymasowska Seria Biblijna. ISBN 83-7146-213-1.  '

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Прот. Серафим Слобідський Закон Божий : Підручник для сім'ї та школи. — 3. — Київ: УПЦ КП, 2004. — 653 с. — 50000 прим. — ISBN 966-7567-11-7.