Апостолове

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Апостолове
Coats of arms Apostolowe.png Прапор Апостолового.gif
Герб Апостолового Прапор Апостолового
Апостолове
Апостолове на карті району
Апостолове на карті району
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Дніпропетровська область Дніпропетровська область
Район/міськрада Апостолівський район
Код КОАТУУ 1220310100
Засноване 1793
Статус міста з 1956 року
Населення 14513 (01.01.2011)[1]
Площа 15.83 км²[2]
Густота населення 917 осіб/км²
Поштові індекси 53800-53804
Телефонний код +380-5656
Координати 47°39′34″ пн. ш. 33°43′00″ сх. д. / 47.65944° пн. ш. 33.71667° сх. д. / 47.65944; 33.71667Координати: 47°39′34″ пн. ш. 33°43′00″ сх. д. / 47.65944° пн. ш. 33.71667° сх. д. / 47.65944; 33.71667
Висота над рівнем моря 88 м
Водойма Вошива
День міста Перша неділя жовтня
Відстань
Найближча залізнична станція Апостолове
До станції 2 км
До обл./респ. центру
 - фізична 130,2 км
 - залізницею 177 км
 - автошляхами 190 км
До Києва
 - фізична 389 км
 - залізницею 487 км
 - автошляхами 462 км
Міська влада
Адреса 53800, Дніпропетровська область, Апостолівський район, місто Апостолове, вул. Леніна, 65
Веб-сторінка www.apostolove-info.at.ua
Міський голова Протеняк Володимир Михайлович

Апо́столове (в минулому — Покровське, Вшиве) — місто районного підпорядкування, адміністративний центр Апостолівського району Дніпропетровської області, колишній центр Покровської волості Херсонського повіту Таврійської губернії.

Географія[ред.ред. код]

Місто розташоване в центральній частині України за 160 км на південний захід від Дніпропетровська в межиріччі Дніпра, Інгульця та Базавлука на південний схилах Придніпровської піднесеності, в степовій зоні. Місцевість є відкритою плоскою рівниною, яку відносять до т.з. третьої найбільш теплої та засушливої зони Дніпропетровської області. За 2 км від міста проходить Канал Дніпро—Кривий Ріг.


Таблиця зміни чисельності населення[ред.ред. код]

Зірочками позначені дані переписів населення, без зірочок — відомості Державного комітету статистики України станом на 1 січня відповідного року.

Таблиця зміни чисельності населення
1897* 1912 1959* 1970* 1979* 1989* 2001* 2009 2010 2011
4 419 6 929 12 397 17 351 17 319 18 093 16 439 14 685 14 584 14 513

Історія[ред.ред. код]

Вулиця Леніна — центр міста Апостолове.

Родючі землі, багаті рибою річки, велика кількість дичини приваблювали в ці землі втікачів. Запорізькі козаки які оселялися тут, створювали зимівники і хутори.

Назва міста походить від прізвища відставного секунд-майора Ямбурзького полку Михайла Муравйова-Апостола, правнука гетьмана Данила Апостола, який після ліквідації Запорізької Січі у 1793 році за указом Катерини II отримав земельний наділ — 12 000 десятин землі обабіч степової річки Вошивої (в ній водилася велика кількість дафній — водяних вошей).

Российская империя постепенно присоединила эту территорию в ходе войн с Крымским ханством и Османской империей. До включения этих земель в состав России здесь было «Дикое поле» — малозаселённые и малоосвоенные степи. Село Покровское основано в 1793 году. Позже, при строительстве Екатерининской железной дороги, была основана станция Апостолово, получившая своё наименование от фамилии отставного секунд-майора Ямбургского кирасирского полка Русской Армии Михаила Муравьёва-Апостола, который имел земельные наделы в данной местности, рядом с речкой Вшивой. С кончиной Михаила, умершего холостым, дворянский род Апостолов в мужской линии пресёкся. Апостолы (дворянский род) Апо́стол — фамилия молдавского происхождения, род Апостолов включен в Малороссийский гербовник.

На честь відкриття в новоутвореному селі церкви Святої Покрови воно було внесено до єпархіальних реєстрів під назвою Покровське. Селище, що виникло при станції, об'єднали у 1923 році із селом Покровським. 1933 року отримало назву Апостолове[3], а 1936 року було перейменовано на Косіорове. 1938 року селище знову стало іменуватись Апостоловим. 1956 року отримало статус міста.

У 1835 році у селі вже проживало 1290, а за переписом 1859 року — 2088 жителів.

Після реформи 1861 року дальшого розвитку набули місцеві промислові підприємства. Зростала кількість населення. В 1896 році тут проживали 4419, а в 1904 році — 5581 чоловік. У 1912 році в селі було вже 886 дворів з 6929 мешканцями.

Станом на 1886 рік у селі Покровському мешкало 2978 осіб, налічувалось 495 дворів, існували православна церква, школа, земська станція, лавка, відбувався базар по неділях[4].

Розвиток економіки регіону, зокрема велике зростання виробництва товарного зерна, а також розробка залізорудних родовищ Криворізького басейну вимагали розширення мережі шляхів сполучення. Наприкінці XIX століття почалося будівництво залізниці Довгинцеве (зараз один з районів міста Кривий Ріг) — Олександрівськ (нині Запоріжжя). У 1904 році поблизу Покровського споруджено станцію і вокзал Апостолове.

Одна з вулиць Покровського. 1910 рік.

Волосна Рада робітничих і селянських депутатів, яка розпочала свою роботу наприкінці листопада 1917 року, брала на облік всі землі для передачі їх селянам для їх подальшій націоналізації.

1923 року сучасна частина міста Апостолове село Покровське стало центром Апостолівського району у складі Криворізької округи.

Наприкінці 20-тих років було покінчено з неписьменністю. У 1925 році тут працювали 2 семирічні і 3 початкові школи. Згодом було відкрито 2 середні школи.

Як і інші населенні пункти цієї місцевості Апостолове значно постраждало під час голодомору в 19321933 роки. Багато жителів села аби вижити, змушені були тікати до Середньої Азії або Кавказу.

17 серпня 1941 року Апостолове окупували німецькі війська, вони вбили 129 жителів, у тому числі 7 дітей. 229 чоловік, переважно юнаків і дівчат, вивезли на роботи до Німеччини.

Під час Другої світової війни, через своє географічне розташування, та як великий транспортний вузол, місто мало ключове значення. Тому звільненню міста радянське командування приділяло особливу увагу.

Наступ радянських військ на Апостолівському напрямку, якій потім отримав назву Апостолово-Нікопольська операція почався 31 січня 1944 й 4 березня до 8-ої години ранку радянська армія звільнила місто від німецьких військ.

Після окупації місто село почало відбудовуватись, вже наприкінці лютого 1944 року відновлено рух залізницею, а восени працювали школи, дві лікарні, МТС, цегельний завод. У надзвичайно складних умовах відбудовувались колгоспи. В сільськогосподарській артілі «Перемога», наприклад, у 1944 році не було жодної автомашини, трактора, налічувалось всього 26 голів великої рогатої худоби і 36 коней. Землю обробляли коровами і вручну.

У 1950 році на фермах колгоспу «Перемога» значно зросла кількість великої рогатої худоби та свиней. Значно розширився і реконструювався залізничний вузол. Споруджено паровозне депо, приміщення для служб дистанції колії, введено центральну сигналізацію.

Залізнична станція Апостолове. 2007 рік.

Піднесення економіки промислових підприємств, збільшення кількості жителів, а також зміна зовнішнього вигляду селища зумовили перетворення його в жовтні 1956 року на місто районного підпорядкування. В 19661967 роках здано в експлуатацію шість багатоквартирних будинків, дитячий комбінат. Споруджено середню школу, Будинок піонерів, бібліотеку, книжковий магазин, універмаг, дошкільний дитячий комплекс, кінотеатр на 600 місць, комбінат побутового обслуговування, медичне містечко.

Економіка[ред.ред. код]

Окрім сільськогосподарських підприємств — міжрайонна машиноремонтна майстерня, РТС, елеватор, лісорозсадник, численних фермерських господарств, в місті діють і промислові установи — залізничні майстерні, підприємство «Апостоловагромаш».

Транспорт[ред.ред. код]

Місто має залізничний, та шосейний зв'язок з Дніпропетровськом, та великими містами області, такими як Кривий Ріг, Нікополь, Зеленодольськ. За 2 км від міста проходить автотраса НікопольКривий Ріг.

Залізниця[ред.ред. код]

Апостолове є крупним залізничним вузлом на перехресті двох залізничних магістралей, що розташована у Криворізькій дирекції Придніпровської залізниці:

Пасажирські поїзди дальнього сполучення сполучають з такими містами:




Приміське сполучення забезпечується такими електропоїздами (вказані в обох напрямках):

Відстань по залізниці до найближчих залізничних вузлів становить:

  • Нікополь — 59 км, Запоріжжя — 136 км.
  • Дніпропетровськ — 154 км.
  • Кривий Ріг — 39 км, Тимкове — 99 км, Долинська — 108 км.
  • Снігурівка — 106 км, Херсон — 155 км.

В вересні 2007 року залізничний вокзал станції Апостолове був повністю відновлено. Під час реконструкції капітально відремонтовані платформа. Окрім того, відремонтовано приміщення багажного відділення, будівництво тіньового навісу площею та упорядкована привокзальна площа. Загальна вартість робіт склала понад 5 млн грн.


Банківські установи[ред.ред. код]

В місті діють декілька відділень крупних українських банків.

Культурне життя та побут[ред.ред. код]

Книжковий магазин міста Апостолове. 1967 рік.

Релігія[ред.ред. код]

В місті збереглася церква Святої Покрови. Діють церкви Свято-Успенська, Дванадацяти апостолів, Християн Віри Євангельської, Християнська пресвітеріанська церква, Храм Покрови Пресвятої Богородиці, Всім преподобних Києво — Печорських. Існує община Адвентистів сьомого дня.

Освітні заклади[ред.ред. код]

В місті працюють три середні школи та одна школи естетичного виховання. Також в місті діє Апостолівський центр підготовки та перепідготовки робітничих кадрів.

Культурні заклади[ред.ред. код]

Будинок культури, 2 клуби, 5 бібліотек.

Медичні установи[ред.ред. код]

ЗМІ[ред.ред. код]

В місті видається районна газета «Апостолівські новини». Працює місцева телерадіокомпанія «Атлант».

Визначні пам'ятки[ред.ред. код]

Церква Святої Покрови міста Апостолове.

Поблизу міста досліджено кілька курганів доби бронзи (III—І тис. до РХ), два скіфських кургани — Баби і Розкопана Могила (IV–III століття до РХ) з похованнями ватажків, в яких виявлені золоті прикраси, зброя, посуд тощо. Досліджені також окремі поховання кочівників XIII–XIV століть. В місті створено Народний музей історії Апостолівського району.

Основні історико-архітектурні пам'ятки:

  • Пам'ятник воїнам — артилеристам, які брали участь у звільненні м. Апостолове 1944 р., знаходиться по вул. Каманіна, при в'їзді у місто.
  • Пам'ятний знак «Алея посаджена ветеранами Великої Вітчизняної війни на честь 110-ї річниці від дня народження В. І. Леніна», знаходиться у центі міста, між двома ставками по вул. Леніна;
  • Пам'ятний знак почесним громадянам міста Апостолове, знаходиться біля входу до центрального парку міста, по вул. Леніна;
  • Пам'ятний знак «Почесний громадянин м. Апостолове» воїнам-визволителям м. Апостолове, центральний парк міста, по вул. Леніна;
  • Меморіальний комплекс: Група могил радянських воїнів, які загинули при визволенні м. Апостолове 3-5 лютого 1944 р.. Являє собою 4 братські могили, 2 скульптури «Скорботний партизан та дівчина», «Воїн та дівчина з автоматом», центральний парк міста, по вул. Леніна;
  • Пам'ятний знак «Вітчизна-мати» воїнам-землякам, увічнені імена 322 земляків, які полягли у Великій Вітчизняній війні, центральний парк міста, по вул. Леніна;
  • Пам'ятник воїнам-інтернаціоналістам, біля входу до центрального парку міста, по вул. Леніна;
  • Пам'ятник жертвам Чорнобильської трагедії, біля входу до центрального парку міста, по вул. Леніна;
  • Пам'ятний знак Д. Г. Вовку — першого голови Апостолівського волосного земельного комітету, меморіальна дошка на будинку вокзалу станції Апостолове;
  • Могила Д. Г. Вовка — першого голови Апостолівського волосного земельного комітету у центральному міському парку по вул. Леніна
  • Пам'ятний знак О. Й. Пузиревському — герою громадянської війни, першому секретареві Апостолівського РК КПУ, меморіальна дошка у м. Апостолове по вул. Леніна, 73;
  • Братська могила радянських воїнів, які загинули при звільненні станції Апостолове 4-19 лютого 1944 р., скульптура «Скорботний воїн та партизанка», біля Будинку науки і техніки по вул. Вокзальна;
  • Пам'ятний знак В. І. Леніну, перед будинком міської ради по вул.. Леніна;
  • Пам'ятний знак В. І. Леніну, на привокзальній площі міста;
  • Пам'ятний знак "Місце, де у жовтні 1920 р. знаходився агітпотяг «Октябрская революція» на чолі з М. І. Калініним, знак за 50 м від посту електричної централізації зв'язку залізничної станції м. Апостолове по вул. Привокзальна;
  • Пам'ятник воїнам-визволителям (танк Т-10) по вул. Вокзальна http://www.panoramio.com/photo/21245671;
  • Пам'ятник Богдану Хмельницькому (1597–1657) встановлений у сквері перед управлінням зрошувальних систем по вул. Б. Хмельницького;
  • Пам'ятник І. П. Павлову, встановлений по вул. Комсомольська перед входом до ветеринарної лікарні

Відомі люди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. http://www.auc.org.ua/city/?sid=329
  3. Постанова ЦВК СРСР від 7.03.1933
  4. (рос. дореф.) Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с.

Джерела[ред.ред. код]