Апофатизм

Апофати́зм (від грец. αποφατικός — негативний) — вчення про те, що вища Реальність в своїй останній глибині незбагненна і невизначна засобами людської мови і понять. Це учення було вперше ясно проголошено Упанішадами. Також ідеї про принципову непізнаваність кінцевої Реальності виникають в грецькій філософії, зокрема, у Платона і неоплатоніків.

У християнстві також існує традиція апофатичного богослов'я, тобто описи бога, Абсолюта, шляхом послідовного відкидання («заперечення») всіх визначень, що відносяться до нього, як несумірних з Його природою. Яскравими представниками апофатичного богослов'я в християнстві є Діонісій Ареопагіт, Григорій Нісській, в епоху Відродження — Микола Кузанський.

Див. також

• Апофатичне богослов'я

Посилання

• Александр Мень. История религии. т. 3

Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.