Апперцепція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Апперце́пція (лат. ad — до і лат. perceptio — сприймання) — залежність сприймання від попереднього досвіду особистості.

Апперцепція є виявом загального закону, за яким зовнішні предмети і явища визначають зміст психічної діяльності, діючи через внутрішні суб'єктивні умови, що склалися в ході попереднього розвитку індивіда в результаті його взаємодії з середовищем. Сприймання залежить не тільки від об'єкта, а й від суб'єкта, від наявних у нього потреб, інтересів, уявлень, понять і т. п. Безпосередні враження від об'єкта активізують певні сліди минулих вражень; вони включаються у склад попереднього досвіду, завдяки чому сприймання відбувається швидше, набуває вибірковості й осмисленості.

Апперцепція знаходить своє пояснення в системній роботі кори великих півкуль головного мозку.