Аппій Клавдій Пульхр (помпеянець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Аппій Клавдій Пульхр
лат. Appius Claudius Pulcher
Народився 1 століття до н. е.
невідомо
Помер невідомо
невідомо
Країна Стародавній Рим
Діяльність давньоримський політик
Знання мов латина
Посада давньоримський сенатор[d][1][2]
Рід Claudii Pulchrid
Батько Гай Клавдій Пульхр[3] або Аппій Клавдій Пульхр[4]
Мати невідомо або Serviliad
Брати, сестри Аппій Клавдій Пульхр, Claudiad і Claudiad
У шлюбі з Octaviad[5]
Діти Claudiad

Аппій Клавдій Пульхр (лат. Appius Claudius Pulcher; 72 до н. е. — після 25 до н. е.) — політичний діяч Римської республіки.

Життєпис[ред. | ред. код]

Походив з патриціанського роду Клавдіїв. Син Гая Клавдія Пульхра, претора 56 року до н. е. Був усиновлений своїм дядьком, Аппієм Клавдієм Пульхром, консулом 54 року до н. е.

У 52 році до н. е. разом з братом звинуватив Тита Аннія Мілона у вбивстві другого свого дядька Публія Клодія і незаконному отриманні посади. У 51 році до н. е. звинуватив Марка Сервілія у привласненні казенних грошей у провінції Азія. Під час цього процесу нерозважно кинув тінь на самого себе і свого рідного батька, Гая Клавдія Пульхра, легатом якого був Сервілій. Після виправдання Сервілія Аппій мав намір висунути йому звинувачення у здирництві, але поступився цією ролею Квінту Пілію. Після цього сам був звинувачений родичами Сервілія у вимаганні та Секстом Теттієм у насильстві.

У 49 році до н. е., з початком громадянської війни, приєднався до Гнея Помпея, разом з яким вирушив до Епіру. За заповітом свого названого батька закінчив будівництво передодня храму в Елевсіні (CIL III 547).

Після поразки у 48 році до н. е. під Фарсалом був помилуваний й повернувся до Риму. У 43 році до н. е. Пульхра було проскрибовано, проте він виїхав до Сицилії. Згодом приєднався до Октавіана Августа. У 25 році до н. е. був ще живий і входив до складу сенату.

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Октавія

Діти:

  • Аппій Клавдій Пульхр Аппіан, сенатор

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Friedrich Münzer: Claudius 105). // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft (RE). Band III,2, Stuttgart 1899, Sp. 2694