Аптека

XIV

Апте́ка (грец. αποθηκη — комора) — мед.-сан. заклад, що виготовляє і відпускає ліки за рецептами, продає готові лікувальні засоби, які дозволено відпускати без рецепта, лікувальні мінеральні води, перев'язувальні матеріали, предмети догляду за хворими та інші мед. вироби.

Генеза

Заклади типу аптек виникли в країнах стародавнього світу (Китай, Єгипет, Індія, Греція, Рим).

Першим аптекарем Львова був німець Клеменс (1392-1400); Василь Русин 1445 заклав одну з перших аптек міста, а наприкінці XVI ст. існував цех аптекарів з 15 осіб. У Речі Посполитій на другу половину ХVІІ ст. існували аптеки у Кам’янці-Подільському, Луцьку, Кременці, Вінниці, Корсуні, Богуславі, Умані, Житомирі та 8 у Львові.

У Московському царстві перша аптека при царському дворі пояаилась 1581 року (була єдиною у царстві до XVIII ст.), першу "Школу лекарей" відкрили 1654 року. Сам аптекарський приказ був закладений біля 1632 року.

В Києві перша А. була відкрита 1715.

До Жовтн. перевороту в Україні були переважно приватні аптеки, які постачалися головним чином з-за кордону.

1919—20 в УРСР аптеки було націоналізовано.

К-сть аптек за роками
Рік	к-сть аптек
1913	1 067
1941	2 419
1945	1 843
1955	2 849
1958	3 007

За роки Рад. влади мережа А. в Україні збільшувалась (з 1 067 аптек в 1913 до 2 419 в 1941) Одночасно створювалась потужна медична промисловість. Під час тимчасової окупації України в період нім.-рад. війни нацистами було знищено 1 807 аптек, причому завдано збитків на 290 млн. крб. В післявоєнні роки кількість А. в УРСР щороку зростала: 1945 працювало 1 843 А., 1955 — 2 849, 1958 — 3 007. Крім госпрозрахункових А., які відпускають медикаменти за плату, при лікарнях працюють А. закритого типу (1958 таких А. в УРСР було 562). В УРСР А. підпорядковані Гол. аптечному управлінню М-ва охорони здоров'я.

Література

• Українська радянська енциклопедія. У 12-ти томах. / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К., 1974—1985.
• Аптечное дело в Украинской ССР. К., 1958.
• Придворная медицина в России в X – XVIII вв. (рос.)