Апулей Сатурній Луцій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Апуле́й Сату́рній Лу́цій (бл.124-бл. 180 рр. н.е.) — римський письменник, філософ-платоник, ритор, писав грецькою і латиною.

Канва біографії[ред.ред. код]

Дані про біографію взяті з його творів. Народився в роки правління Адріана, творив за царювання Антоніна Пія та Марка Аврелія. Рідне місто Апулея-Мадавра - входило в римську колонию в Нумідії. Отримав освіту у місті Карфагені та відшліфував іі в подорожах по Сходу, Елладі та Італії. Одружившись на багатій і значно старшій за нього вдові, був звинувачений її спадкоємцями в тому, що «причарував» до себе цю жінку. Був виправданий, але репутація мага-інтелектуала залишалася з ним протягом усього життя (навіть коли він посів у римському на той час Карфагені видатну і почесну посаду головного жерця провінціі).

Т в о р ч і с т ь[ред.ред. код]

Апулею належало чимало різноманітних праць, серед них поетичні твори, зокрема гімни й панегірики, нариси з історіі Риму, численні промови, наукові трактати з медицини, сільського господарства, математики, рибальства, астрономіі, музики, художні романи тощо. Найвідомішим твором Апулея є його роман «Метаморфози »("Золотий осел") в 11-и книгах. Епітет "золотий" не стосується змісту книги, а доданий пізніше як комплимент майстерності письменника. У романі йдеться про перетворення (метаморфози) юнака Луція на осла та навпаки ,а також про його найрізноманітніші пригоди в цій подобі. У фіналі богиня Ісіда звільняє Луція від звірячої подоби, і він стає ревним служителем її культу. До перетворення Луцій жив у роспусті,неначе тварина,і лише побувавши «в подобі осла (тобто твариною), він перетворився на справжню людину. У творі наявні елементи еротики, фантастики, авантюри, а строкатість його змісту посилюється ще й 12-ма вставними новелами (деякі з них часто переспівувалися, зокрема Дж. Боккаччо в відомому творі «Декамерон». Популярність Апулея у сучасників і в пізніші часи була незмінно величезною, а його роман «Метаморфози » особливо за доби Середньовіччя і в епоху Відродження, став стимулом для створення нових творів низки письменників.

Особливе місце серед історій Апулея належить чудовій міфічній казці про Амура і Псіхею. Казка виникла в Елладі приблизно 6-5 ст. до н. е. й розповідала лише про самий факт незвичайного кохання смертної дівчини і бога. Апулей ускладнив основну любовну лінію, увівши інтригу зі мстивими й заздрісними сестрами, які вирішили згубити Псіхею і були покарані, а сама героїня зазнала переслідувань Венери і врешті була винагороджена за вірне кохання. Юпітер припинив ворожнечу між ними, Псіхея стає безсмертною богинею, й усі боги визнають її дружиною Амура. Однією з особливостей цієї казкової історії стало незвичне зображення богів, зокрема підкреслено їхні земні стосунки, поведінка й почуття, не говорячи вже про звеличення самого всепереможного кохання.

Твір Апулея написаний своєрідни стилем, у якому примхливо переплітаються реальне життя і фантастика, віра в божества і чорнокнижництво, мораль задоволеної життям людини і критика окремих його вад. Відповідно й мова письменника надзвичайно барвиста та різноманітна.

Література[ред.ред. код]

  • Антична література: навчальний посібник / Ковбасенко Ю. І. - Київ. Київський університе імені Бориса Грінченка, 2012. - 218 с.
  • Антична література/Пащенко В. І.,Пащенко Н. І. -Київ."Либідь",2001. - 705 с.