Арабська система числення
Ара́бською систе́мою чи́слення називають десять символів: 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9, за допомогою яких записується в десятковій системі числення будь-яке число. Арабські цифри виникли в Індії і в 10—13 ст. були занесені в Європу арабами (звідси й назва).
Походження [ред.]
Дані символи і спосіб їх використання європейці запозичили у Середні віки у мусульманських математиків (рівень математики арабських країн на той час був вищий, ніж у європейців), звідси і походить назва арабські цифри. Насправді араби запозичили їх у індійців. Індійські математики користувались дещо іншими символами, і ті символи, якими користуємось ми, є результатом тривалої зміни їхнього первісного вигляду. Цифри, які називають арабськими, відрізняються від цифр, якими користуються в арабських та індійських країнах.
Особливості [ред.]
Особливістю арабської системи цифр є позиційна десяткова система числення — вага кожної цифри визначається положенням у числі. Наприклад, у числі 38235 є дві цифри 3, однак вони відрізняються за значенням — цифра 38235 означає три десятки, а цифра 38235 — тридцять тисяч.
До запозичення арабських цифр європейці користувались римськими цифрами, де десятки, сотні і тисячі позначались спеціальними знаками, а також не було символу нуля.
Нуль — друга особливість арабської системи цифр. Є дані, які вказують, що шумери використовували у своїй шістдесятковій системі числення знак, що мав зміст нуля. Однак знайдено лише кілька записів, що містять цей знак. У арабській системі нуль є важливим елементом, оскільки при позиційній системі числення недопустимим є пропуск розряду.
Див. також [ред.]
- Позиційні системи числення
- Непозиційні системи числення
- Єгипетська система числення
- Римська система числення
- Неарабські числа
- Вірменські числа
- Цифри майя
- Кирилічні числівники
- Китайські цифри
- Чуваські цифри
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (лютий 2010) |
