Арабський кінь
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ара́бський кінь — стародавня порода верхових коней; виведена в центральних районах Аравійського півострова.
В Європі широко відома з 11—12 ст. Арабські коні відзначаються гармонійністю форм, невибагливістю і великою витривалістю.
Масть здебільшого сіра, руда, гніда, рідше ворона і кара.
Шкіра чорна.
Середні проміри (в см) кобил Терського кінного заводу: висота в холці 149,3, коса довжина тулуба 150,2, обхват грудей 174,8, обхват п'ястка 18,4.
За зовнішнім виглядом і окремими особливостями будови тіла А. к. різнотипні. В СРСР розрізняють 3 основні типи:
- сиглаві — коні високої породності, середнього розміру, ніжної конституції;
- кохейлан — коні широкотілі, коротконогі, міцні, середнього розміру;
- хадбан — великі коні яскраво вираженого швидкоалюрного типу.
Арабські коні використані при виведенні орловського рисака, чистокровних верхових коней, тракененського коня та ін. А. к. розводять в Терському кінному заводі.
Література [ред.]
- Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
 |
ВікіСховище має мультимедійні дані за темою: Арабський кінь |
Див. також [ред.]
