Арай Хакусекі
| Арай Хакусекі | |
| Народився | 24 березня 1657 Едо, Японія |
|---|---|
| Помер | 29 червня 1725 (68 років) Едо, Японія |
| Проживання | |
| Інші імена | Ара́ї Дендзо́[1] Ара́ї Йоґоро́[2] Ара́ї Каґею́[3] Ара́ї Кі́ммі[4] |
| Псевдонім | Дзайтю́[5] Косса́й[6] Се́йбі[7] Сійо́[8] Тенсякудо́[9] Хакусе́кі[10] |
| Діяльність | історик, філософ, поет |
Ара́ї Хакусе́кі (яп. 新井白石, あらいはくせき; 24 березня 1657 ― 29 червня 1725) — японський політичний і державний діяч періоду Едо. Представник японського неоконфуціанства, історик, літературознавець, поет. Справжне імя — Арай Кіммі. Псевдонім — Хакусекі.
Зміст |
Короткі відомості [ред.]
Арай Хакусекі народився 24 березня 1657 в місті Едо у самурайській родині з невеликого схіхнояпонського уділу Курурі[11]. Його батько Арай Масанарі служив інспектором Цутії Тосінао, який був головою уділу і мав статус давнього васала сьоґунату Токуґава. Малолітній Хакусекі також поступив на службу до Цутії і невдовзі став його фаворитом.
1677 року у 21-річний віці Арай взяв участь у політичніх міжусобицях всередині роду Цутія. Його партія програла і він був покараний ув'язненням. Проте через два роки Арай звільнився завдяки тому, що сьоґунат позбавив рід Цутія головування в Кукурі-хані. 1682 року він поступив на службу до сьоґунату, до старійшини Хотти Масатосі, але двома роками поспіль останній був убитий політичними опонентами.
1691 року Арай полишив рід Хотта і відкрив приватну школу на схід від Едоського замку. 1693 року, за рекомендацією наставника Кіносіти Дзюн'ана, він поступив на службу до голови Кофу-хану Токуґави Цунатойо в якості лектора з неоконфуціанства й історії. В цей час Арай упорядкував історичне дослідження в дидактичному стилі «Генеалогія ханів»[12], присвячене походженню та здобуткам найбільших самурайських родів.
1704 року Токуґава Цунатойо став офіційним спадкоємцем 5-м сьоґуна Японії, Токуґави Цунайосі. Прийнявши імя Токуґави Ієнобу, він перебрався жити до Едоського замку і взяв разом із собою Арай. Останній був переведений на службу в Едо, де виконував обов'язки придворного історіографа та радника сьоґунського спадкоємця. 1709 року, після сходження 6-ого сьоґуна Токуґави Ієнобу на посаду, Арай став постійно брати участь в нарадах центрального уряду. Незважаючи на незначне походження, його прирівняли до статусу хатамото, доручили землі з річним доходом у 1000 коку, надали 5-й молодший ранг та титул голови провінції Тікудзен. За ініціативи Арай сьоґунат провів реформу золотої і срібної валюти, складав церемоніал прийняття корейських послів сьоґуном, встановив нові мита і обмеження на імпорт ряду іноземних товарів. Історіограф також ініціював диспути довкола скасування практики насильної передачі буддистським монастирям доньок Імператорських принців і помилування італійського місіонера Джованні Сідотті. В ході розмов з останнім Арай склав «Збірку поглядів і дивних розповідей»[13] (1709) та «Записи про почуте з Заходу»[14] (1715). Крім цього він брав участь у розробці проекту поправок до «Законів для військових домів» і розв'язанні складних судових процесів.
1712 року, після смерті Ієнобу, Арай продовжував прислужувати 7-му сьоґуну Токуґаві Ієцуґу. Завдяки порадам першого період панування Ієцуґу отримав назву «благодатного правління»[15].
Арай Хакусекі був неонфуціанцем чжусіанської школи. Проте більшість його робіт присвячені не філософії та етиці, а історії. Окрім «Генеалогії ханів», Арай склав курс лекцій «Додаток для історичних читань»[16], праці з стародавньої історії Японії «Стародавня історія»[17], «Діалоги з стародавньої історії»[18], а також біографічну працю, яка має характер хроніки 17 — 18 століття, «Записи зломленого хмизу»[19]. Також у літньому віці він упорядкував «Питання до історії»[20], які не збереглися.
Крім історії Арай займався вивченням географії, літератури, японської мови, фольклору, археології, релігії, військової справи, біології тощо. Він був автором дослідження і енциклопедичного словника «Східна вишуканість»[21], який згодом використовували японські вчені Камо Мабуті та Мотоорі Норінаґа. Арай також зробив одні з перших етнологічних розвідок про айнів «Записи про едзо»[22] та рюкюсців «Записи про південніостровів»[23]. Хоча у модерній Японії Арай вшановують як вченого, в Японії періоду Едо він вважався першокласним поетом. Його «Збірку віршів Хакусекі»[24] високо оцінювали не лише вдома, а й в Кореї та Китаї.
Помер Арай Хакусекі 29 червня 1725 року в Едо. Поховали його у монастирі Хоїндзі в районі Асакуса[25].
Праці [ред.]
| Генеалогія ханів | 藩翰譜 | はんかんぷ | Ханканпу | 1702 |
| Збірка поглядів і дивних розповідей | 采覧異言 | さいらんいげん | Сайран іґен | 1709 |
| Записи про почуте з Заходу | 西洋紀聞 | せいようきぶん | Сеййо кібун | 1715 |
| Додаток для історичних читань | 読史余論 | とくしよろん | Токусі йорон | 1712 |
| Стародавня історія | 古史通 | こしつう | Косіцу | 1716 |
| Діалоги з стародавньої історії | 古史通惑問 | こしつうわくもん | Косіцу вакумон | |
| Записи зломленого хмизу | 折たく柴の記 | おりたくしばのき | Орітаку сіба но кі | |
| Питання до історії | 史疑 | しぎ | Сіґі | |
| Східна вишуканість | 東雅 | とうが | Тоґа | |
| Записи про едзо | 蝦夷志 | えぞし | Едзо-сі | |
| Записи про південні острови | 南島志 | なんとうし | Нанто-сі | |
| Збірка віршів Хакусекі | 白石詩草 | はくせきしそう | Хакусекі сісо |
Крилаті вирази [ред.]
- Мале безслав'я сьогодні переростає у велике в майбутньому.
- Маєш великі плани — не женись за хвилинною вигодою.
- Не можна вірити тому, що люди говорять. Слід перевірити правдивість їхніх слів, детально перевіривши джерела.
- Говорити з опонентом мовою складних професійних термінів — пуста справа. Розмова має сенс, коли опонент розуміє, про що ти говориш.
- Говори не для себе, а насамперед для інших.
- Знай, опонент тебе не розуміє тебе не тому що дурний, а тому що ти не можеш належно йому пояснити.
Примітки [ред.]
- ↑ яп. 新井伝蔵, あらいでんぞう. Дитяче ім'я.
- ↑ яп. 新井与五郎, あらいよごろう. Повсякденне ім'я.
- ↑ яп. 新井勘解由, あらいかげゆう. Титулярне ім'я.
- ↑ яп. 新井君美, あらいきんみ. Доросле ім'я.
- ↑ кит. 在中, ざいちゅう. Дослівно: «Той, що всередині».
- ↑ яп. 忽斎, こっさい. Дослівно: «Пан Раптовість».
- ↑ яп. 済美, せいび. Дослівно: «Добродійний».
- ↑ яп. 紫陽, しよう. Дослівно: «Гортензія».
- ↑ яп. 天爵堂, てんしゃくどう. Дослівно: «Палац вродженої благодаті».
- ↑ яп. 白石, はくせき. Дослівно: «Білокам'яний».
- ↑ Сучасний район Курурі міста Кіміцу, Тіба.
- ↑ яп. 藩翰譜, はんかんぷ, Ханканпу.
- ↑ яп. 采覧異言, さいらんいげん, Сайран іґен.
- ↑ яп. 西洋紀聞, せいようきぶん, Сеййо кібун.
- ↑ яп. 正徳の治.
- ↑ яп. 読史余論, とくしよろん, Токусі йорон.
- ↑ яп. 古史通, こしつう, Косіцу.
- ↑ яп. 古史通問, こしつうわくもん, Косіцу вакумон.
- ↑ яп. 折たく柴の記, おりたくしばのき, Орітаку сіба но кі.
- ↑ яп. 史疑, しぎ, Сіґі.
- ↑ яп. 東雅, とうが, Тоґа.
- ↑ яп. 蝦夷志, えぞし, Едзо-сі.
- ↑ яп. 南島志, なんとうし, Нанто-сі.
- ↑ яп. 白石詩草, はくせきしそう, Хакусекі сісо
- ↑ Сучасний монастир Котокудзі в районі Накано, Токіо.
Джерела та література [ред.]
- Арай Хакусекі // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997. (яп.)
- (яп.) 新井白石全集 / 新井白石著; 今泉定介編輯, 校訂. — 第1 — 第6冊, 附録. — 東京: 国書刊行会, 1905-1907.
- (укр.) Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997.
