Араукарія чилійська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Араукарія чилійська
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Голонасінні (Gymnosperms)
Відділ: Хвойні (Pinophyta)
Клас: Хвойні (Pinopsida)
Порядок: Соснові (Pinales)
Родина: Араукарієві (Araucariaceae)
Рід: Араукарія (Araucaria)
Вид:
Араукарія чилійська (A. araucana)
Біноміальна назва
Araucaria araucana

Араукарія чилійська (лат. Araucaria araucana) — вид вічнозелених хвойних дерев з роду араукарія родини араукарієвих.

Ареал[ред. | ред. код]

Батьківщина — Чилі та західна Аргентина.

У 1796, через 16 років після відкриття араукарії чилійської в Америці, вона вже була інтродукована в Англії (перше вирощене дерево проіснувало майже сто років). Пізніше ця араукарія широко поширилася в Західній Європі (аж до Норвегії).

Екологія[ред. | ред. код]

Араукарія чилійська утворює чисті або змішані з південним буком (Nothofagus) ліси аж до верхньої межі лісу. Найкраще розвиваються араукарієві ліси на вулканічних ґрунтах. Найгустіші зарості зустрічаються саме по схилах вулканів. Араукарія чилійська світлолюбна, росте в умовах вологого клімату, на рівномірно вологих, але незаболочених, досить багатих поживними речовинами ґрунтах. Добре переносить і посушливі умови, а також невеликі морози.

Морфологічний опис[ред. | ред. код]

Араукарія чилійська, як і Араукарія Бідвілла, — дуже великі дерева, що досягають (жіночі екземпляри) висоти 60 м при діаметрі стовбура до 1,5 м. Крона молодих дерев широкопірамідальна, причому нижні її гілки лежать прямо на землі. З віком нижні гілки зазвичай обпадають. Бічні гілки дорослих дерев розташовані по 6–7 у колотівках, вони горизонтально простягнені або трохи звисають у старих дерев; крона стає плоско-зонтикоподібною, розташованою лише на самій вершині стовбура. Кора смолиста, товста, поздовжньо-тріщинувата.

Приріст молодих рослин (до 30–150-річного віку) може досягати 45 см щороку, а потім зменшується до 10–15 см. Цим араукарії різко відрізняються від надзвичайно повільно зростаючих агатіса.

Листя араукарії чилійської жорсткі, колючі, темно-зелені, спірально розташовані, покривають гілки дуже щільно один до одного. Довжина листків 2,5–4 см, ширина 1,5–2,5 см, за формою вони яйцеподібні із загостреною верхівкою, до пагона прикріплені широкою основою, знизу — злегка кілюваті. Живуть листя до 40 років.

Характерною особливістю араукарії чилійської є її мікростробіли. Вони пазушні, поодинокі (але дуже часто зближені в групи у самої верхівки гілки по 2–4–6), прямі, циліндричні, іноді майже овальні, біля основи оточені вегетативними листям.

Шишки на коротких бічних гілках, вегетативні листя яких поступово переходять в луски шишок. Зрілі шишки коричневі, кулясті, діаметром 12–18 см (вони досягають маси 1,6 кг), спочатку покриті довгими, витягнутими до 3 см і загнутими догори вістрями покривних лусок, які згодом обламуються.

Дорослі дерева дають 20–30 шишок, в у кожній з яких міститься до 200–300 великих насінин. При дозріванні шишка розсипається. Зріле насіння довгасте, злегка стисле, довжиною 2,5–4 см, по краях насіння помітні вузькі облямівки, залишки крила.

Використання[ред. | ред. код]

Великі насіння араукарії чилійської поживні і смачні. Їх вживають у їжу у сирому або підсмаженому вигляді. Деревина цієї араукарії жовтувато-білого кольору, її використовують у будівництві. Смола використовується в народній медицині арауканів. Араукарія чилійська — вельми цінна декоративна рослина. Розмножують її як насінням, так і живцями.

Араукарію чилійську вирощують на Кримському узбережжі Чорного моря

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]