Аргат (буддизм)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук


Арга́т (санскр. अर्हत्, «гідний») — у буддизмі — людина, яка досягла повного звільнення від клеші та яка вийшла з «колеса перероджень», але водночас не має всевідання Буддги.

Набуття аргатства є головною метою тхеравади. На шляху до аргатства людина спочатку повинна стати сротапанною - «той, хто увійшов у потік», після чого він вже ніколи не деградує до стану «звичайної людини». Наступний рівень - сакрідагамін («той, хто повертається лише один раз»); той, хто став сакрідагаміном народиться ще тільки один раз. Потім - анагамін (той, хто не повертається); він не повернеться в світ бажань - Камалоку, але ще може народитися у вищих божественних світах - рупалоці і арупалоці. Стаючи з анагаміна аргатом, людина досягає нірвани лише для самого себе і не прагне ні до чого іншого. Згідно з махаяною, будди спонукають аргатів вийти з егоїстичної «нірвани для себе» і вступити на шлях боддгісаттви. З точки зору буддійської філософської школи Мадг'яміка - Прасангіка, аргати хінаяни не повністю позбулися від затьмарень, тому що хінаянські практики (у тому числі в школі тхеравада), дотримуються філософських поглядів шкіл Саутрантіка або Вайбгашіка, що відносяться до Першого повороту Колеса Вчення.