Аргіопа Брюнніга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аргіопа Брюнніга
Самиця аргіопи Брюнніга
Самиця аргіопи Брюнніга
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Павукоподібні (Arachnida)
Ряд: Павуки (Araneae)
Підряд: Araneomorphae
Родина: Araneidae
Підродина: Argiopinae
Рід: Argiope
Вид: A. bruennichi
Біноміальна назва
Argiope bruennichi
(Scopoli, 1772)
Синоніми
Aranea speciosa

Aranea senoculata
Aranea fasciata
Aranea zebra
Aranea formosa
Aranea pulchra
Aranea caspia
Aranea phragmitis
Segestria pulchra
Miranda transalpina
Epeira speciosa
Nephila transalpina
Epeira speciosa
Epeira fasciata
Nephila fasciata

Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Argiope bruennichi
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 94029
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Argiope bruennichi

Аргіопа Брюнніга (Argiope bruennichi ) — яскравий павук з родини колопрядів, зі смугастим жовто-чорно-білим черевцем. Поширений у помірному й субтропічному поясі Палеарктики, зокрема в Україні.

Названий на честь данського зоолога і мінералога Мортена Брюнніга[en].

Опис[ред.ред. код]

Самиця і самець під час парування

Один з найбільш яскраво забарвлених павуків помірної зони Європи. Головогруди широкі й пласкі, світло-бура, із затемненою передньою ділянкою і широкими темними смугами вздовж боків. Зверху головогруди вкриті густими білими волосками, від чого здаються сріблястими. Черевце павука довге, трохи загострене ззаду. Верхній бік черевця жовтуватий, частково вкритий білими волосками, що утворюють сріблясті перепаски, а також з чорними нерівними смужками. За смугастим забарвленням нагадує ос, звідки й інша назва «павук-оса» (рідше «павук-зебра»). Ноги довгі, світло-бурі, з чорними кільцями чи плямами.[1]

Дорослі самиці мають розмір від 1 до 2,2 сантиметри. Самці дрібніші, менш яскраві, до 5-8 міліметрів у довжину і значно тендітніші.[2]

Яскраве забарвлення аргіопи має декілька пояснень, оскільки, на перший погляд, воно демаскує павука. Висунуті пояснення про приманювання здобичі до павутини та про захисне смугасте забарвлення, яке розчленовує аргіопу і дозволяє злитися з тлом. Дослідження зі зміни кольору черевця павуків показали, що найбільш ефективно ловить комах саме природньо посмугований павук, а не більш замаскований.[3]

Спосіб життя і поведінка[ред.ред. код]

Кокон аргіопи
Самиця аргіопи Брюнніга на павутині. Видно вертикальні стабіліменти.

Аргіопа Брюнніга обирає для побудови ловильної сітки сонячні відкриті місця, де є висока трав'яниста рослинність: луки, лісові галявини, зарості тросника. Павук сидить у заплетеному тонкими нитками центрі павутиння, переднім краєм тіла донизу. У випадку небезпеки стрибає на землю. Павутина з двома стабіліментами, які вертикально відходять від центру. Живляться в основному кониками, сарановими, бджолами, іншими комахами.

Розвиток триває у теплий період року з травня до вересня, у південній частині ареалу - з квітня до грудня. У серпні самка аргіопи робить декілька глечикоподібних жовтуватих коконів, куди відкладає декілька десятків яєць. Кокони ззовні вкриті щільним павутинням, що нагадує пергамент, а всередині павутина більш розпушена і запезпечує збереження яєць взимку. Навесні з яєць виходять маленькі павучки, які приблизно через тиждень починають будувати власну ловильну павутину. У період цього тижня вони розселяються, іноді здіймаючись у повітря на павутинках.[4]

Статевозрілі самці відправляються шукати самиць за допомогою феромонів. Після спарювання самиця часто з'їдає самця, хоча деяким вдається втекти і запліднити ще одну самицю. Якість нащадків при цьому не залежить від того, чи з'їсть самиця самця, тому причини канібалізму в аргіоп лишаються невідомими.[5]

Розповсюдження[ред.ред. код]

Поширений у помірному й субтропічному поясі Європи, Середній Азії, Китаї, Далекому Сході, Японії. Зустрічається по всій території України окрім гір.

Дослідження ДНК різних популяцій аргіопи Брюнніга [6] виявило дві основних генетичні лінії всередині виду, які розійшлися приблизно 800 тисяч років тому. Європейські аргіопи більш одноманітні за генетичними особливостями, тому припускають, що вони розселилися з одного рефугіуму (можливо, на Південному Кавказі) після льодовикового періоду. З європейської популяції походять і середньоазійські павуки. До 1930 року більшість європейських аргіоп Брюнніга зустрічалися лише у теплих і вологих районах Середземномор'я, приморської Франції, західної Німеччини, Північного Причорномор'я з одним виключенням популяції в районі Берліну. Але після 1930х років почалася активна експансія виду на північ. У 1940х роках його представників завезли до Британських островів, де вони розповсюдилися.[7] У визначнику павуків СРСР 1971 року[8] північною межою поширення аргіопи Брюнніга названий 52° північної широти (північний кордон України, південні межі Брянської, Тамбовської, Орловської, Самарської областей Росії). Пізніше було зафіксовано появу аргіоп у Фінляндії, Швеції, Норвегії, Прибалтиці, Центральній Росії. Представники нових північних популяцій аргіопи Брюнніга дрібніші за південних та краще пристосовані до холодного клімату з коротким літом, що залежить від генетичних особливостей, частина з яких набута через схрещування з далекосхідними родичами. З іншого боку експансії теплолюбного виду сприяє глобальне потепління, вирубка лісів та розвиток залізничного сполучення і торгівлі між Європою та Азією.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ажеганова, Н.С. (1968). Краткий определитель пауков лесной и лесостепной зоны СССР. Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом Академии наук СССР 98. Л.: Наука. с. 150. 
  2. Editors: Wolfgang Nentwig, Theo Blick, Daniel Gloor, Ambros Hänggi & Christian Kropf, Araneae. Spiders of Europe, http://www.araneae.unibe.ch/data/150/Argiope_bruennichi, процитовано 6-10-2013 
  3. Bush, A. A; Yu, D. W; Herberstein, M. E (2008). «Function of bright coloration in the wasp spider Argiope bruennichi (Araneae: Araneidae)». Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences 275 (1640). с. 1337–1342. doi:10.1098/rspb.2008.0062. ISSN 0962-8452. 
  4. Walter, André; Bliss, Peter; Moritz, Robin F. A. (2005). «THE WASP SPIDER ARGIOPE BRUENNICHI (ARACHNIDA, ARANEIDAE): BALLOONING IS NOT AN OBLIGATE LIFE HISTORY PHASE». Journal of Arachnology 33 (2). с. 516–522. doi:10.1636/04-78.1. ISSN 0161-8202. 
  5. Fromhage, Lutz; Uhl, Gabriele; Schneider, Jutta M. (2003). «Fitness consequences of sexual cannibalism in female Argiope bruennichi». Behavioral Ecology and Sociobiology 55 (1). с. 60–64. doi:10.1007/s00265-003-0656-6. ISSN 0340-5443. 
  6. Krehenwinkel, Henrik; Tautz, Diethard (2013), «Northern range expansion of European populations of the wasp spider Argiope bruennichi is associated with global warming-correlated genetic admixture and population-specific temperature adaptations», Molecular Ecology 22 (8): 2232–2248, doi:10.1111/mec.12223, ISSN 09621083 
  7. Акимушкин, И.И. (1972). Первопоселенцы суши. Москва: Мысль. с. 206. 
  8. Тыщенко, В.П. (1971). Определитель пауков Европейской части СССР. Определители по фауне СССР, издаваемые Зоологическим институтом АН СССР 105. Л.: Наука. с. 281. 

Джерела[ред.ред. код]