Аридизація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Піщані дюни в пустелі у області Тадрарт-Акакус на заході Лівії.

Аридизація або ксеротизація (лат. aridus — сухий; фр. xerotisation від грец. xeros — сухий) — складний і багатогранний комплекс процесів зменшення зволоженості територій, загальне наростання сухості в екосистемах, ландшафтах і викликаного цим скорочення біологічної продуктивності екосистем.

Аридизація відбувається внаслідок поступового впливу людини на ґрунтовий покрив, особливо відчутного в сучасну епоху (знеліснення територій, відкачування підземних вод для промислових цілей, знищення рослинності та утворення рухомих пісків на пасовищах, ерозія, пилові бурі тощо). Аридизації можуть сприяти і природні причини, наприклад, загальне підняття рівнинних і інших ділянок поверхні Землі, зміна періодів, в яких процеси випаровування води переважають над зволоженням внаслідок зсуву напрямку руху панівних повітряних потоків (антициклонів, циклонів, мусонів), циклічні зміни клімату, зумовлені сонячною активністю.

Аридизація веде до зменшення біологічної продуктивності екосистем, перебудові біоценозів, до переваги в фітоценозах ксерофітів і нерідко — до перетворення території в степ чи пустелю. Вважається, що всі пустелі Близького Сходу утворилися в результаті господарської діяльності людини, а площа Сахари з цієї ж причини збільшується щорічно на 100 тис. га. Засухи в зоні Сахеля (Центральна Африка) — також результат аридизації. Проте процеси аридизації не є незворотними, їх можна запобігти або ліквідувати, здійснюючи ряд природоохоронних заходів: полезахисне лісорозведення, підвищення родючості земель, зрошення та обводнення, використовувати ґрунтозахисну агротехніку, суворо нормоване використання пасовищ, підтримку водного балансу в ґрунтах та ін.[1][2]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]