Аристонік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Аристо́нік (грец. Αριστονικος) (р. н. невід. — п. 129 до н. е.) — син пергамського царя Евмена II і наложниці, що захопив владу в державі після смерті Аттала III і правив під іменем Евмена III. Фактично очолив повстання рабів і міської бідноти проти Риму і місцевих рабовласників, яке охопило всю Малу Азію.

Аристонік боровся за незалежність Пергаму і мріяв створити «державу Сонця», де пануватимуть рівність і свобода. Повстанці розбили військо каппадокійського царя Аріарата і римського консула Публія Красса.

129 до н. е. консул М. Перперна захопив Аристоніка у полон і відіслав його до Рима, де його було закатовано. Повстання було придушене військом консула Манія Аквілія.

Література[ред.ред. код]