Ария

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ария
логотип
фотографія
Основна інформація
Жанр хеві-метал
Роки 1985 — по теперішній час
Країна СРСР СРСР (1985–1991)
Росія Росія (з 1991)
Звідки Москва
Мова російська
англійська (концертне виконання)
Лейбл АРИЯ Records (з 1985)
Мелодія (1988–1990)
Sintez records (1991)
Moroz Records (1994–2005)
CD-Maximum (з 2006)
Склад Михайло Житняков
Володимир Холстінін
Віталій Дубінін
Сергій Попов
Максим Удалов
Колишні
учасники
Валерій Кіпєлов
Артур Беркут
Алік Грановський
Кирило Покровський
Олександр Львов
Андрій Большаков
Ігор Молчанов
Сергій Маврін
Олександр Манякін
Сергій Терентьєв
Інші
проекти
Мастер (після розколу 1987)
Маврин (з 1998)
Кипелов (після розколу 2002)
Артерия (з 2003)
http://www.aria.ru

«Ария» (укр. Арія) — російський гурт, що грає в жанрі хеві-метал, музика якого витримана в стилі гуртів нової хвилі британського хеві-металу.

«Ария» є одним з найстаріших і найуспішніших метал-гуртів Росії[1][2]. Лауреат премії Fuzz 2007 року як найкращий live-гурт. Його учасниками було утворено багато інших відомих гуртів («Мастер», «Кипелов», «Маврин», «Артерия»), які разом складають плеяду, так звану «сімейку Арії»[3][4][5].

Велика частина текстів гурту написана поетами Маргаритою Пушкіною та Олександром Єліним.

Стиль[ред.ред. код]

Основним жанром «Ария» є традиційний хеві-метал: «галопові» гітарні рифи, високий пронизливий вокал, довгограючі гітарні соло. Гурт починав грати, взявши за приклад таких класиків важкого металу, як Iron Maiden, Black Sabbath, Deep Purple, Judas Priest. Через це критики звинувачували «Ария» в неоригінальності та в запозиченності їхніх музичних ходів у цих гуртів. Самі «арійці» відкидають подібні звинувачення.

Історія гурту[ред.ред. код]

Передісторія[ред.ред. код]

Майбутні музиканти «Ария» Віталій Дубінін та Володимир Холстінін познайомилися під час навчання в МЕІ, де створили аматорський рок-гурт «Волшебные Сумерки». Дубінін спочатку був басистом та вокалістом водночас, згодом на роль вокаліста був запрошений Артур Беркут. У 1982 році Дубінін покинув гурт, щоб закінчити освіту. Незабаром Беркут отримав запрошення на місце вокаліста в популярному арт-рок гурті «Автограф», і «Волшебные Сумерки» розпалися.

Холстінін разом з бас-гітаристом Аліком Грановським стали учасниками гурту «Альфа», що виконував хард-рок. Гурт проіснував всього кілька років. У період боротьби з самодіяльними колективами в 1982-84, музики були вимушені шукати роботи в офіційних ВІА[6]. Холстінін, Дубінін і Грановський приєдналися до ВІА «Поющие сердца» в 1985 році. Туди ж з ВІА «Лейся, песня», що розпався, перейшов Валерій Кіпєлов. Дубінін покинув «Поющие Сердца» через кілька місяців, щоб вчитися на вокаліста в Академії ім. Гнесіних.

Рання історія[ред.ред. код]

Граючи в «Поющих сердцах», Холстінін і Грановський паралельно створили сайд-проект: гурт, що мав грати у жанрі хеві-метал. Менеджером і художнім керівником нового колективу став Віктор Векштейн, директор «Поющих сердец», що надав музикантам власну студію. Назву гурту пригадав Холстінін, вибравши його навмання як слово, що зручно перекладається в латиницю. Також, за однією з версій, важливим чинником у виборі назви стала легкість його скандування. Виходячи з назви гурту і самих музикантів і їхніх шанувальників згодом стали називати «арійцями».

Векштейн, Холстінін та Грановський почали добирати склад гурту. У цей період до них приходили на проби гітарист Сергій Потьомкін (екс-«Альфа»), вокаліст Микола Носков (потім — в «Парке Горького»), клавішник Олександр Мясніков (екс-«Акцент»)[7]. У лютому 1985 постійним вокалістом Арії був затверджений Валерій Кіпєлов (екс-«Лейся, песня»). Ударником став звукоінженер «Поющих сердец» Олександр Львов, клавішником і бек-вокалістом — Кирило Покровський.

Днем народження гурту самі музиканти називають 31 жовтня 1985 року, коли була закінчена робота над першим студійним альбомом «Мания величия». Матеріал, що був виданий самвидавом на магнітній касеті, являв собою традиційний хеві-метал у дусі модних тоді англійських і американських гуртів типу Iron Maiden та Black Sabbath. Альбом був записаний лише за участі одного гітариста у складі — Холстініна. Для концертної діяльності був запрошений другий гітарист, Андрій Большаков (екс-«Зигзаг», екс-«Коктейль»). Окрім того, Ігор Молчанов (екс-«Альфа») змінив за ударними Львова, що залишився звукооператором гурту.

Перший концерт Арії пройшов у ДК МАІ 5 лютого 1986 року, на розігріві у самих себе в якості «Поющих сердец». Того ж року гурт (вже сольно) взяв участь у фестивалях «Рок-панорама-86» і «Литуаника-86». На фестивалях гурт був сприйнятий схвально і відразу завоював кілька премій[8] і деяку андеграундну популярність[9].

Другий альбом гурту, «С кем ты?», був записаний наступного року. Він відрізнявся від першого виваженим звучанням. Більша частина композицій була написана Большаковим, шанувальником Judas Priest, під впливом стилю цього гурту[10]. Автором текстів до більшості пісень (крім «Без тебя» — Маргарита Пушкіна — та інструментальної «Память о…») був Олександр Єлін, саме тому тематика цього альбому була гостро-соціальною і антивоєнною т («Воля и разум», «Встань, страх преодолей», «С кем ты?», «Игры не для нас»). Колишній ударник гурту Олександр Львов знову виступив у ролі звукоінженера.

Після низки аншлагових концертів в «Ария» відбувається конфлікт між новим гітаристом Андрієм Большаковим і менеджером Віктором Векштейном[9]. Більша частина гурту, крім Холстініна і Кіпєлова, стає на сторону Андрія і розриває відносини з Векштейном, але Віктор Векштейн зберігає права на назву. Грановський, Большаков, Молчанов і Покровський створюють гурт «Мастер» і в 1987 році випускають дебютний однойменний альбом, що містить в тому числі кілька пісень, написаних ними для Арії.

Склад з Мавріним[ред.ред. код]

Валерій Кіпєлов та Володимир Холстінін залишаються в «Арії». До колектива запрошують басиста Віталія Дубініна, що був грав з Холстініном і Артуром Беркутом у «Волшебных сумерках» і «Альфе» ще на початку 80-х, а також гітариста Сергія Мавріна, барабанщика Максима Удалова (обидва — екс-«Чёрный кофе» та «Металлаккорд»).

У 1987 році новим складом «Ария» записує альбом, який спочатку повинен був називатися «На службе силы зла». Це був перший альбом, випущений державним монополістом компанією «Мелодія», і тому до нього були внесені значні зміни: альбом був перейменований на «Герой асфальта», а обкладинка відповідно змінена, деякі тексти були піддані цензурі[11]. До кінцевого варіанту альбому не увійшла, через фізичну обмеженість місткості платівки, композиція «Дай руку мне» — пізніше вона була видана на збірках Арії «Штиль» і «Легенды русского рока». Наклад третього альбому на вінилі склав понад 1 000 000 примірників і розійшовся за кілька місяців. Платівка вважається однією з найкращих в історії гурту, її часто зараховують до числа «класичних» для гурту. На пісню «Улица Роз» було знято перший в історії гурту відеокліп.

Протягом 1987-88 років «Ария» здійснює гастрольний тур по всьому СРСР та свою першу поїздку за кордон, в Німеччину, де виступає на фестивалі «Дні Стіни» в Берліні. Газети називають Арію «російським Iron Maiden» і «козаками з гітарами»[12].

У цей час відносини учасників гурту з менеджером зіпсувалися знову і на цей раз вже остаточно. Музики наполягали на записі нового альбому, в той час як Векштейн вимагав все нових концертних турів. У жовтні 1988 року через конфлікт гурту покидає Удалов і в листопаді замість нього запрошують Олександра Манякін. Зрештою Удалов все ж залишається в складі оновленого гурту, але в якості звукоінженера[13]. У 1989 році гурт видає черговий альбом під назвою «Игра с огнём» з Юрієм Фішкіним в якості менеджера. Віктор Векштейн зберіг формальні права на назву, через що гурт весь рік виступав як «АРІЯ-89»[12]. Однак Віктор так і не висунув до гурту претензій щодо назви, а через рік загинув[12].

На початку 90-х років через економічну кризу гурт пережив спад у своїй діяльності, різко скоротивши кількість концертів. Музиканти змушені були шукати додаткові джерела заробітку. Кіпєлов в цей період підробляв сторожем, Холстінін — приватним візництвом. В 1990 році Дубінін і Маврін підписують контракт з гуртом «Lion Heart» і на деякий час їдуть до Мюнхену (у складі гурту їх заміщували сесійні Горбатіков і Булкін), але повертаються до гурту в серпні. Після святкування п'ятирічного ювілею і декількох живих концертів гурт починає працювати над своїм п'ятим альбомом «Кровь за кровь», який був випущений у 1991 році.

У 1994 році була заснована своя власна студія «ARIA Records» і підписаний п'ятирічний контракт з компанією «Moroz Records». На цьому лейблі влітку 1994 року були перевидані перші п'ять альбомів гурту, в тому числі вперше побачили світ ранні альбоми «Мания величия» і «С кем ты?». Оформлення альбомів виконав художник Василь Гаврилов.

«Смутні часи»: другий розкол[ред.ред. код]

У вересні 1994 року був здійснений двотижневий тур Німеччиною в семи містах, в тому числі й виступ у берлінському Hard Rock Cafe. З вини організаторів, тур проходив у жахливих умовах і не приніс «арійцям» а ні копійки. Скандал з організаторами відбився і на плину справ гурту.

Після закінчення туру Валерій Кіпєлов фактично покинув гурт: припинив з'являтися на репетиціях і записах альбому в студії, і провів декілька концертів з гуртом «Мастер»[14]. У грудні Олексій Булгаков (вокаліст і лідер «Легиона») складав іспит в разі можливого заміщення Кіпєлова. У січні 1995 року Сергій Маврін покинув колектив, заявивши, що відмовляється продовжувати виступи без Кіпєлова. На місце Мавріна, спочатку як сесійний музикант, був запрошений Сергій Терентьєв, згодом він став постійним членом групи.

Кіпєлов і Маврін кілька місяців виступали удвох з програмою «Назад в Будущее» з кавер-версіями пісень іноземних рок-гуртів (Slade, Black Sabbath та ін.), а також піснями колективу[15]. Існує бутлег одного з таких таких концертів[16]. Але проект не сягнув успіху, і наприкінці 1995 Кіпєлов повернувся до Арії під загрозою санкцій у разі невиконання договірних зобов'язаностей з боку компанії Moroz Records. Він записав вокальні партії для нового альбому «Ночь короче дня», що був виданий у вересні 1995 року. «АРІЯ» провела серію концертів у московському регіоні з Сергієм Задорой в якості нового менеджера, записавши концертний альбом «Сделано в России», що став лідером чартів.

У 1997 році Кіпєлов і Маврін знову об'єднали зусилля, записавши в дуеті альбом «Смутное время», в якому взяв участь і Алік Грановський. Дубінін і Холстінін записали свого власного альбома, що дістав назви «АвАрія», де Віталій брав участь також і в якості вокаліста.

Склад з Терентьєвим[ред.ред. код]

Сергій Терентьєв, що спершу просто заміняв Мавріна, незабаром закріпився в постійному складі гурту і почав активно писати пісень. У 1998 році Арія випустила «Генератор зла», де вперше були присутні пісні Терентьєва і вперше не були вказані продюсери (продюсерами попередніх альбомів були Дубінін і Холстінін). Тур на підтримку альбому ледь не був зірваний через аварію, у яку потрапив барабанщик Манякін, тому протягом півроку його заміщував Максим Удалов.

У 1999 році вийшла книга «Арія. Легенда про Динозавра», автори якої — Ділан Трой, Маргарита Пушкіна та Віктор Троєгубов — спробували написати «реалістичну» біографію гурту, в якій підвищена увага приділялася конфліктам між музикантами і різноманітним курйозам. У 2002 вийшла ще одна книга про гурт «Арія Маргарити» Маргарити Пушкіної, де, окрім історії гурту, розповідалися подробиці написання Пушкіною текстів.

Дубінін і Холстінін

До кінця 1990-х років пісні «Ария» рідко транслювалися центральними радіостанціями. Першими внести гурт до регулярної ротації вирішили «Наше радіо» на чолі з Михайлом Козирєвим. Вже в 2000 році сингл «Потерянный рай», приніс гурту успіх в чарті «Нашого радіо», а кліп на цю пісню вперше вивів гурт на канал MTV Росія. Загальний формат як «Нашого радіо», так і MTV Росія був орієнтований на широке коло слухачів і загалом був дуже далекий від рок-музики 80-х, в стилі якої гурт продовжував грати. Тим не менш, ротація на цих медіаресурсах дозволила гурту знову здобути популярності й знайти шанувальників з числа нового покоління слухачів.

У цей час «обличчям» гурту став Валерій Кіпєлов, що давав інтерв'ю від імені всього колективу. У 2001 році Арія випустила альбом «Химера», на обкладинці якого вперше з'являється талісман гурту — Жорік, придуманий художником Лео Хао. Пісні «Штиль», «Небо Тебя Найдёт» та «Осколок Льда», відразу ж потрапили в ротацію радіостанцій та повторили успіх «Потерянного рая». На підтримку альбому Арія провела тур за участю Удо Діркшнайдера в якості гостя. Гурт став хедлайнером фестивалю «Нашествие-2001», де виступала разом із симфонічним оркестром «Глобалис» Костянтина Кримця, диригента, відомого оригінальною зовнішністю і експресивною поведінкою, придатними для рок-шоу[17]. У 2002 році гурт зробив тур з «Глобалисом», який отримав назву «Класична Арія».

Судний день[ред.ред. код]

Наприкінці 2001 року напруга у взаєминах між музиками наростала. За словами Валерія Кіпєлова, нездорова атмосфера у гурті була вже під час запису альбому «Химера», де кожен автор записував і зводив свої пісні окремо[18]. Він запропонував Дубініну і Холстініну на якийсь час припинити діяльність гурту і зайнятися сольною творчістю. Ті відмовилися, з тої причини, що матеріал для нового альбому був вже майже готовий. Тоді Кіпєлов відмовився від участі у запису альбому. Сергій Терентьєв, Олександр Манякін і менеджер гурту Ріна Лі підтримали Кіпєлова, виступивши проти двох лідерів гурту і продюсерів Юрія Соколова та Сергія Шуняєва. Дубінін і Холстінін, у свою чергу, звинуватили Кіпєлова у зриві запису альбому і виданні старих альбомів у Німеччині, а також менеджера гурту Ріну Лі — в тому, що вона підбила Терентьєва та Манякіна на розрив з гуртом[5][19].

Виникало також питання про права на назву «Ария». Кіпєлов у інтерв'ю заявляв про якусь «джентльменську угоду» про те, що ніхто не буде використовувати її в подальшій кар'єрі[20]. Він також приписував колегам плани виступати під назвою «Химера», на честь останнього альбому[5]. Дубінін і Холстінін категорично відкидали такі наміри[21], наполягаючи, що права на назву належать їм, і що це питання було врегульовано — за словами Дубініна «ми з ним вирішували якісь питання, що стосуються назви, Валера був у курсі всього»[22]. «На переговорах у Шуняєва ми запропонували Валері стати співвласником назви»[5]. Гурт під назвою «Химера» дійсно був заснований 2002 року за підтримки Олександра Єліна і «арійців», але ніхто з них ніколи не виступав у її складі[23]. У той же час вокаліст «Химери», Андрій Храмов, провів один концерт з Дубініним, Холстініним і Удаловим, виконуючи «арійські» пісні[5].

Останнім релізом старого складу був альбом рідкісних треків і каверів «Штиль». У серпні пройшов прощальний тур гурту «Зелёная Миля». Після фінального концерту 31 серпня 2002 року в Лужниках, який отримав назву «Судный день» (що й дало ім'я розколу що стався), Кіпєлов, Терентьєв і Манякін покинули Арію. Наступного дня, взявши до свого складу Сергія Мавріна та Олексія Харькова, вони оголосили про створення нового гурту під назвою «Кіпєлов». Холстінін почав у вересні спробу повернути Кіпєлова до гурту[24], Валерій приходив до студії на переговори, але відмовився возз'єднуватися без Терентьєва та Манякіна, що їх не було запрошено[25].

Сучасний склад Арії[ред.ред. код]

Артур Беркут і Максим Удалов.

Незважаючи на чутки про припинення існування гурту, в листопаді 2002 року був оприлюднений новий склад «Арії». Колишній музикант «Мастера» Сергій Попов став другим гітаристом, Артур Беркут (екс-«Автограф», екс-«Маврин») був запрошений в якості нового вокаліста, до «Арії» також повернувся барабанщик Максим Удалов. 5 грудня «Арія» випустила сингл «Колизей», що передував альбому «Крещение огнём». Реліз став успішним, пісні «Колизей», «Там, высоко» та «Крещение огнём» досягли перших місць у рок-чартах[26]. Також було відзнято кліпа на пісню «Колизей», що був транслювався на телеканалі MTV Росія і дійшов до першої сходинки хіт-парадів телеканалу[27]. Однак частина старих фанатів не прийняла нового вокаліста, вважаючи, що голос Беркута не відповідає музиці «Арії».

Беркут і Холстінін взяли участь у «Эльфийской рукописи» (2004 р.), метал-опері гурту «Эпидемия». Артур зіграв роль Ірдіса, ельфійського чарівника, в той час як Володимир зіграв на мандоліні і виступив у ролі продюсера опери. У 2007 році Артур знову виконав партію Ірдіса в продовженні опери, «Эльфийская рукопись: Сказание на все времена», а також заспівав дуетом з Кіпєловим у проекті Маргарити Пушкіної «Династия посвящённых».

У 2005-06 роках Арія відзначила свій двадцятирічний ювілей новим концертним туром, спільно з гуртом «Маврик». Колишні учасники гурту були запрошені для участі у святковому концерті в Лужниках. «Мастер» і Сергій Маврін відгукнулися на запрошення, а Кіпєлов відмовився через щільний графік власного туру[28]. За цей тур у 2007 році Арія була відзначена премією музичного часопису Fuzz у номінації «Найкращий Live-гурт року»[29]. «Ювілейна» версія пісні «Воля и разум», що була записана за участю Костянтина Кінчева, Вадима і Гліба Самойлових, Юрія Шевчука, В'ячеслава Бутусова, а також Мавріна і автора пісні Большакова, дісталась до перших щаблів «Чартової дюжини».

В цей же час музиканти підписали довгостроковий контракт з лейблом CD-Maximum, що за їхніми словами запропонував вигідніші умови ніж Moroz Records, з яким вони співпрацювали останні десять років[30]. Наступний альбом «Арії», «Армагеддон», вийшов у вересні 2006 року. Для його створення гурт запросив двох нових авторів текстів — Ніну Кокореву та Ігоря «КЕШ» Лобанова (вокаліст альтернативного гурту Слот), а Беркут дебютував як композитор. Пісні «Чужой» та «Свет былой любви» очолили «Чартову дюжину».

У 2007–2008 році Арія влаштувала концертний тур, присвячений 20-ій річниці альбому «Герой асфальта». На заключному концерті туру в Москві і Санкт-Петербурзі взяли участь Кіпєлов і Маврін в якості гостей (того ж року цей концерт був випущений на DVD і CD). У листопаді 2008 року стартував тур «Дай Жару», в якому прозвучали пісні, що вже були давно не виконувалися і взагалі не звучали наживо.

У 2009–2010 роках музиканти почали працю над піснями для нового альбому, проте дата його видання не оголошена. В очікуванні альбому випущений сингл «Поле битвы». Також вокаліст гурту Артур Беркут бере участь у записі альбому «На подступах к небу» пермського хеві-метал гурту «Виконт». Беркут виконав партію Перуна в композиції «Две грозы».

Визнання[ред.ред. код]

«Арія» стала першою, і як багато хто вважає, єдиним відомим у світі й комерційно-успішним метал-гуртом з СРСР. Популярність «Арія» значним чином сприяла розвитку відповідного напряму «важкої» музики в країнах СНД. «Арія» — один з небагатьох російських рок-гуртів, що є відомим за межами колишнього СРСР, та такими, що й дотепер гастролює.

Склад[ред.ред. код]

Сергій Попов і Максим Удалов.

Теперішній склад[ред.ред. код]

Колишні учасники[ред.ред. код]

Сесійні учасники[ред.ред. код]

Зміни у складі гурту з роками[ред.ред. код]

Дискографія[ред.ред. код]

Студійні альбоми[ред.ред. код]

Назва Учасники Рік випуску
Мания величия Кіпєлов/Холстінін/Грановський/Львов/Покровський 1985
С кем ты? Кіпєлов/Холстінін/Большаков/Грановський/Молчанов 1986
Герой асфальта Кіпєлов/Холстінін/Маврін/Дубінін/Удалов 1987
Игра с огнём Кіпєлов/Холстинин/Маврін/Дубінін/Манякін 1989
Кровь за кровь Кіпєлов/Холстінін/Маврін/Дубінін/Манякін 1991
Ночь короче дня Кіпєлов/Холстінін/Терентьєв/Дубінін/Манякін 1995
Генератор зла Кіпєлов/Холстінін/Терентьєв/Дубінін/Манякін 1998
Химера Кіпєлов/Холстінін/Терентьєв/Дубінін/Манякін 2001
Крещение огнём Беркут/Холстінін/Попов/Дубінін/Удалов 2003
Армагеддон Беркут/Холстінін/Попов/Дубінін/Удалов 2006
Феникс Житняков/Холстінін/Попов/Дубінін/Удалов 2011
Через все времена Житняков/Холстінін/Попов/Дубінін/Удалов 2014

Концертні записи[ред.ред. код]

Назва Учасники Рік випуску
Сделано в России Кіпєлов/Холстінін/Терентьєв/Дубінін/Манякін 1996
В поисках новой жертвы Кіпєлов/Холстінін/Терентьєв/Дубінін/Манякін 2003
Живой огонь Беркут/Холстінін/Попов/Дубінін/Удалов 2004
Пляска ада Беркут/Холстінін/Попов/Дубінін/Удалов 2007
Герой асфальта XX лет Беркут/Холстінін/Попов/Дубінін/Удалов/Кіпєлов/Маврін 2008

Збірки[ред.ред. код]

Назва Учасники Рік випуску
Легенды русского рока 1997
Лучшие песни 1999
2000 и одна ночь 1999
Grand Collection 2000
Штиль 2002
Легенды русского рока (выпуск 2) 2003
Беспечный ангел 2004

Сингли[ред.ред. код]

Назва Учасники Рік випуску
«Потерянный рай» Кіпєлов/Холстінін/Терентьєв/Дубінін/Манякін 2000
«Колизей» Беркут/Холстінін/Попов/Дубінін/Удалов 2002
«Чужой» Беркут/Холстінін/Попов/Дубінін/Удалов 2006
«Поле битвы» Беркут/Холстінін/Попов/Дубінін/Удалов 2009

Триб'юти і Саундтреки[ред.ред. код]

Назва Учасники Рік випуску
Tribute to Harley-Davidson Кіпєлов/Холстінін/Терентьєв/Дубінін/Манякін 1999
Tribute to Harley-Davidson II
спільно з гуртом Мастер
Кіпєлов/Холстінін/Терентьєв/Дубінін/Манякін 2001
Дальнобойщики-2
Для одноимённой компьютерной игры
Холстінін/Терентьєв/Дубінін/Грановський/Манякін 2001

Сольні альбоми[ред.ред. код]

Назва Учасники Рік випуску
Смутное время Кіпєлов/Маврін 1997
АвАрия Холстінін/Дубінін 1997

Відеографія[ред.ред. код]

Концертні DVD[ред.ред. код]

Відеокліпи[ред.ред. код]

Всі офіційні кліпи Арії вийшли в 2008 році на DVD[32] від лейбла CD-Maximum, що так й називається: «Арія. Всі кліпи». Видання також випускається в спеціальному колекційному варіанті: digibook формату А5 зі срібним тисненням і з 16-сторінковим буклетом, на особливому папері, та містить бонусні композиції[33].

Постановочні[ред.ред. код]

Офіційні концертні[ред.ред. код]

  • Улица роз (1988)
  • Дай жару! (1989)
  • Крещение огнём (2004)
  • Последний закат (2006)

Примітки[ред.ред. код]

  1. А. Алексеев, А. Бурлака, А. Сидоров. «Кто есть кто в советском роке: иллюстрированная энциклопедия отечественной рок-музыки». 1991
  2. «Ария: Длинная песня» — Дед Звукарь, Zvuki.ru
  3. Такая музыка: «Дела семейные»
  4. Master's Land — Чудотворец — «Несколько слов о ситуации в московском металле»
  5. а б в г д Александр Полянский. «Арии из разных опер». Журнал «Босс»
  6. Александр Алексеев, Андрей Бурлака, Алексей Сидоров: «Кто есть кто в советском роке»: иллюстрированная энциклопедия отечественной рок-музыки
  7. Хто є хто в радянській рок-музиці: ілюстрована енциклопедія
  8. РОК-ПАНОРАМА 86: отчёт
  9. а б Маргарита Пушкіна, Ділан Трой, Віктор Троєгубов — «Легенда о Динозавре»
  10. Маргарита Пушкіна, Ділан Трой, Віктор Троєгубов — «Легенда о Динозавре»
  11. Маргарита Пушкіна — «Ария Маргариты»
  12. а б в Легенда о Динозавре
  13. Історія гурту «Ария» — Антологія Російського Рока (спочатку з офіційного сайту)
  14. История с оффсайта
  15. Офіційний сайт гурту «Маврик». Історія гурту «Маврик»
  16. (LP): Кіпєлов і Маврін — Назад у майбутнє (1995)
  17. Офіційний сайт гурту «Ария». Інтерв'ю з гітаристом Володимиром Холстініним і басистом Віталієм Дубініним
  18. Інтерв'ю В. Кіпєлова журналу «FUZZ»
  19. «Арию развалила женщина» — Євген Дмитрієв, Ytro.ru
  20. Кипелов FUZZ
  21. Гурт «Ария» готує справжню бомбу — Віталій Ніколенко, спеціально для RockMusic.ru
  22. Natalia Pallada «Мы все делаем искренне!» — інтерв'ю Арії сайту HeavyMusic.ru
  23. Сайт гурту «Химера»
  24. Рок. Музик.ру
  25. Журнал Босс
  26. Результати хіт-парадів радіостанцій, див. чарт НАШЕ радіо
  27. Гуру Кен. Чарти MTV 16-22 червня 2003
  28. RockMusic.ru — Виталий Дубинин: «Ария» — это образ жизни"
  29. Премия FUZZ в 2007 году: XI церемония
  30. HeavyMusic.ru
  31. Офіційний сайт гурту «Ария»
  32. Ария — Всі кліпи
  33. Новини. «Ария» зібрала всі кліпи на одному DVD 20 березня 2008

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Маргарита Пушкіна, Ділан Трой, Віктор Троєгубов — «Арія. Легенда про Динозавра» (1999)
  • Маргарита Пушкіна — «Ария Маргариты» (2002)
  • «Ария 88-91» (2002)
  • Маргарита Пушкіна — «Ария. Тексты песен» (2004)
  • 100 сторінок: гурт «Ария». Повна історія до 20-річчя гурту (2005)

Посилання[ред.ред. код]

Фан-сайти[ред.ред. код]

На інших сайтах[ред.ред. код]