Аркан (танець)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Арка́н  арґан— старовинний український чоловічий танець. Характерне ритмічне чергування — 2/4 в першому такті та 2/8 і 1/4 у другому.

Аркан має дві групи рухів:

  • а) «прибий» і «зміни»,
  • б) «підківка», «тропачок», «гайдук» (перша властива тільки аркану, друга зустрічається також в коломийкових танцях).

Аркан танцюють зімкнутим колом або півколом з топірцями в руках. Танець поширений в Івано-Франківській, Чернівецькій та Закарпатській областях.

Історія[ред.ред. код]

Танець "Аркан" є головним елементом обряду посвячення гуцульського двадцятирічного хлопця у легіні. Після участі у ньому він отримував право здійснювати танці, носити бартку (топірець) та підперезуватися широким паском, тобто ставав потенційним опришком . Перекази свідчать, що вперше гуцульський танець "Аркан" виконали витязі, які зійшли з гір.

Сама назва танцю походить з латині, вірніше з етруського слова, запозиченого у них римлянами : arcanus "прихований, таємний, мовчазний" і походить від індоєвропейського кореня * arta- .

За гіпотезою українського археолога Ю. Шилова (яку , втім, більшість вчених не підтримує), цей корінь слова наявний у назві держави трипільців-пелазгів Аратта, передання про яку зберегли як іранці, вважаючи Арту ідеальною прабатьківщиною та "найвищим світоглядом", а загалом - золотим віком людства, так і слов"яни, які називали свою державу Артанія чи Оратанія (центр - місто Оратів на Поділлі) поряд з Куявією (Київщина) та Славією (Переяслав).

Також за цією гіпотезою візантійці та араби свідчили, що у таємничій Оратанії слов"яни вбивали чужинців, щоб ті не довідалися про технологію виготовлення особливих магічних "соломонових" мечів. Це ідентично тому, що розповідали античні греки про жорстоких таврів (від санскритського tivra "строгий") Північного Причорномор"я.

Шилов вважає, що таємниці пращурів могли знати тільки члени генетичного священного ордену, який у Карпатах називався "аркан", у Степу - "гопак" (від санскритського "гопа"- "пастух"). Відповідно поряд з чоловічими орденами існували жіночі. У різних регіонах вони мали свої назви як от "поляниця", "басорканя", "яга", "мава", "подоляна" тощо. Наявності таємничих орденів повинні ми завдячувати значному розвитку та вдосконаленню демонологічних вірувань. Для непосвячених члени таємних орденів суть духи покійників, що постійно контролюють дотримання членами племені відвічних трайбових норм та цінностей.

АРКАН

Гей, заграйте в бубни ! Гей, цимбали - грайте ! Вийшли ми на доли, Вийшли ми на горе Ворогам Вкраїни, А собі на славу.

Гей, сміються води ! Гей, радіють гори ! Дух - у нашім тілі, Дух із нами діє. У однім пориві ! Благодать - у силі !

Гей, прославте нині ! Гей, славіте вічно ! Українську долю, Гей, карпатську волю ! Гей, орлине щастя Здобувати воям.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Етнографія Це незавершена стаття з етнографії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.