Аркбутан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аркбутан катедри д'Ам'єн
Bath.abbey.flying.buttresses.closeup.arp.jpg

Аркбута́н (фр. arc-boutant — підпірна арка) — відкрита лучкова повзуча арка, зовнішня кам'яна напіварка, що передає розпір склепінь головного нефа готичного храму опорним стовпам — контрфорсам, розташованим за межами основного об'єму будівлі.

Система аркбутанів, контрфорсів і нервюр складає конструктивну основу готичного храму.

Застосування[ред.ред. код]

Аркбутан був відомий в Древній Русі (застосований в Софійському соборі Києва, 1037), проте у вітчизняній архітектурі зустрічається дуже рідко.

Аркбутани широко застосовувалися у готичній архітектурі. В 2-й пол. 12 століття аркбутан став архітектурно-конструктивною основою великих готичних соборів Франції, Італії, Німеччини тощо.

Спочатку вони робилися скритими даховою покрівлею, згодом височили над боковим нефом, де з удосконаленням конструкцій виконувались однорядними і дворядними. У п’ятинефних соборах влаштовувались двопроймові аркбутани з проміжною підпорою на проміжному стовпі. Складені з суцільних каменів, вони завершувались нахиленою площиною, що використовувалась для водостоку.

Застосування аркбутанів дозволяє значно скоротити розміри внутрішніх опор, звільнити простір храму, збільшити віконні отвори, пройми зведень і т. д.

Література[ред.ред. код]