Аркебуза

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Аркебуза (1425)

Аркебуза (фр. arquebuse) — ручна вогнепальна зброя. За конструкцією — довга ґнотова дульнозарядна рушниця. Вперше сконструйовано в Іспанії у другій половині XV століття. Широко використовувались у Європі в XVI—XVII сторіччях. В цей же час Набула поширення в Україні в шляхетському середовищі та серед козаків, з часом її виготовлення було освоєне місцевими ремісниками. Довжина ствола у різних модифікаціях від 1,2 до 2,4 м, калібр — 12,5—18,5 міліметрів, дальність польоту кулі — до 250 м. Первісні гнотові аркебузи пізніше використовували для запалювання коліщасті механізми. Проте вони були ненадійними. На середину XVI століття почали входити у вжиток простіші ударно-кремінні пристрої. Іскри в них викрешувалися не при терті коліщатка об кремінь, а при ударі кременя в стальну пластину-кресало.

Історія застосування[ред.ред. код]

Іспанський аркебузир

Аркебузи (?) отримали популярність під час битви при Павії у 1525 році, коли 3 тис. солдатів, озброєних аркебузами, здобули перемогу над 8 тис. французьких лицарів, поклавши таким чином край пануванню лицарських армій в Європі. У ту ж епоху на зміну аркебузі починає приходити мушкет, що володіє більшою пробивною силою, але зате і важчий. У результаті аркебуза до кінця століття зберігалася як легка, кавалерійська та мисливська зброя, а аркебузири перетворилися у легку піхоту. У XVI столітті також поширилися аркебузи з колесиковими замками та нарізними стволами. Збільшилася довжина ствола, а самі стволи стали виготовляти методом свердління (як і у мушкетів). До початку XVII століття мушкет абсолютно витіснив аркебузу.

У Японію аркебуза була завезена португальськими торгівцями в 1543; в провінції Сацума починається масове виробництво цієї зброї. Під час сьогунату Токугава використання вогнепальної зброї було заборонено указом сьогуна. У 1575 в битві при Нагасіно Ода Нобунага поставив три лінії озброєних аркебузами асігару за дерев'яний частокіл, що захищав їх від ворожої кінноти. Шикування в три лінії дозволяло стрільцям двох задніх ліній перезаряджати свою зброю, в той час, як перша лінія вела вогонь. Така тактика дозволяла вести безперервну стрілянину, компенсуючи недостатню влучність вогню аркебузи.

Джерела[ред.ред. код]