Арманд Інеса

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Іне́са Арма́нд (Єлизавета Федорівна; (уродж. Стеффан) 8 травня 1874, Париж — † 24 вересня 1920, Нальчик) — діячка більшовицької партії та міжнародного комуністичного руху. Ходили чутки, що вона була в близьких стосунках з Володимиром Леніном.

Біографічні відомості[ред.ред. код]

Народилася в Парижі, в сім'ї артистів; у віці шести років переїхали до Москви.

1904 року Арманд вступила до більшовицької партії. Кілька разів була заарештована, відбувала ув'язнення і заслання. Брала активну участь в першій російській революції. 1909 року емігрувала за кордон. 1912 року Арманд як агент ЦК більшовицької партії приїздила до Російської імперії, зокрема до Харкова, і провела значну роботу в зв'язку з підготовкою до виборів у Державну думу. Після чергової поїздки повертається з-за кордону разом з Леніним у 1917 р. в Російську імперію (див. «Пломбований вагон»).

Ленін та Арманд[ред.ред. код]

У 1913–1917 роках Володимир Ілліч Ленін написав до Арманд понад 20 листів, в яких розглядав питання міжнародного робітничого руху, викривав опортунізм лідерів 2-го Інтернаціоналу, а також російських ліквідаторів. У листах глибоко розроблено питання про класовий характер моралі, марксистське розуміння вітчизни тощо. В кількох листах Ленін розглядав питання розвитку революційного руху в Україні, підтримував українських марксистів, які стояли на позиціях інтернаціоналізму, викривав націоналіста Юркевича, що маскувався під марксиста, з огидою відзивався про занепадницькі романи Володимира Винниченка.

Під керівництвом Леніна Арманд провела велику роботу в справі захисту більшовицьких позицій в Міжнародному Соціалістичному Бюро, пропаганди інтернаціоналізму, зокрема серед жінок Франції, Швейцарії та інших країн.

Арманд брала участь в роботі Ціммервальдської та Кінтальської конференцій.

Після Жовтневого перевороту 1917 року, в якій вона брала активну участь, Арманд — на державній та партійній роботі; обиралась членом Московського губкому партії, членом ВЦВК, працювала головою Московського раднаргоспу, вела велику роботу серед жінок, була першою завідувачкою жінвідділу ЦК РКП(б).

Арманд брала участь у роботі І (1919) та II (1920) конгресів Комінтерну, була головою І Міжнародної конференції комуністок.

Поховано Арманд у Москві на Красній площі.

Література[ред.ред. код]

  • Українська радянська енциклопедія. — 2-е видання. — Т. 1. — Київ, 1977. — С. 248—249.
  • Ленін В. І. Твори. Вид. 4, т. 35. [Листи до Інеси Арманд].
  • Подляшук Павел. Прекрасная жизнь (И. Ф. Арманд) // Женщины русской революции. — Москва: Политиздат, 1968. — С. 28—44.