Армія Крайова
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
А́рмія Крайо́ва (АК, пол. Armia Krajowa) — підпільні збройні сили польського підпілля під час Другої Світової Війни, 1939-45 рр.
Підпільні збройні сили в Польщі, об'єднані під назвою "Армія Крайова", були сформовані на території Польщі в границях до 1 вересня 1939 року і були підпорядковані польському еміграційному уряду в Лондоні. АК — одна з найчисельніших і найбільш організована підпільна армія тих часів у Європі.
Головне завдання АК — збройний опір гітлерівським окупантам та підготовка загальнопольського повстання, яке мало вибухнути у сприятливий для того час, так звана операція "Гроза" (пол. akcja "Burza").
Зміст |
[ред.] Історія створення, завдання і структура
[ред.] Хроніка АК
27 вересня 1939 була утворена Служба Перемозі Польщі (пол. SZP), яка 13 листопада 1939 була перетворена на Союз Збройної Боротьби (СЗБ — пол. Związek Walki Zbrojnej — ZWZ).
В лютому 1942 року наказом Головнокомандувача Збройних Сил Польщі генерала Владислава Сікорського було перейменовано на Армію Крайову.
19 січня 1945 генерал Леопольд Окуліцкі своїм наказом розпустив очолювану ним організацію.
[ред.] Структура та склад АК
Склад АК був неоднорідний. Крім двох головних, найчисельніших організацій, що утворили АК — СЗБ та Польського Повстанського Союзу, до складу входили й менші підпільні патріотичні структури: Національна Військова Організація, Конфедерація Нації, частково — Національні Збройні Сили, частково — Селянські батальйони, а також Народна Гвардія Польської Соціалістичної партії та інші.
Керівництво АК комплектувалося з кадрових офіцерів колишнього Війська Польського та випускників таємних підпільних військових учбових закладів.
На озброєнні АК була переважно стрілецька зброя захоплена в результаті спецакцій у окупантів, зброя, яку скидали парашутами з англійських літаків, та зброя вироблена у підпільних майстернях.
Організаційно АК складалась за територіальним принципом з п’яти, так званих «обшарів» (Львівського, Білостоцького, Західного та двох Варшавських — Право- та Лівобережного), котрі поділялися на округи, частина, яких організаційно не була підпорядкована командуванню «обшарів». Округи складалися з дивізій, до складу яких входили стрілецькі та уланські полки. Керівництво здійснювалось управлінням, яке складалось з семи відділів (організаційного, інформаційно-розвідувального, інтендантського, операційно-учбового, зв’язкового, інформаційно-пропагандистського та фінансового), до яких згодом долучився восьмий - диверсійний. В середині 1944 року чисельність АК сягала близько 380 тисяч людей.
В часи гітлерівської окупації неодноразово АК вступала у сутички з УПА, часто ці сутички були майстерно спровоковані гітлерівською та сталінською спецслужбами.
4 січня 1944 розпочалася реалізація операції "Гроза" (акція "Бужа") При наближенні радянських військ до Варшави, з метою недопущення повторення ситуації у Львові, 1 серпня 1944 о 17-й годині керівництво АК розпочало Варшавське повстання, в якому взяли участь широкі верстви патріотично настроєних варшав'ян. Повстання було жорстоко придушене гітлерівцями, Варшава - вщент зруйнована.
Повстанці не отримали військової підтримки з боку радянських військ, оскільки радянське керівництво спочатку з об’єктивних причин не змогло форсувати наступ на Варшаву, а потім з тактичних — не захотіло підтримувати польські патріотичні сили, які були налаштовані антирадянські і антикомуністично, з огляду на Сталінсько-Гітлерівський пакт та радянську і гітлерівську окупацію Польщі у 1939 році.
[ред.] АК в комуністичній Польщі
Після переходу Польщі під контроль радянської армії, військові формування АК були розпущені комуністичним урядом Польської Народної Республіки. Після офіційного розпуску АК 19 січня 1945, значна частина вояків АК, не погодилась з рішенням вищого керівництва і продовжувала боротьбу вже проти радянських окупантів, здійснюючи у 1944 — 1945 на всій території довоєнної Польщі на комунікаціях радянської армії диверсії і терор щодо радянської вояків, совєцьких органів, а також представників польської комуністичної влади.
Вояки АК зазнавали політичних переслідувань з боку просталінського комуністичного уряду Польщі аж до викриття культу особи Сталіна на ХХ з’їзді КПРС. Після чого репресії було послаблено.
За роки війни втрати АК в людях становили 100 тисяч, ще 50 тисяч військових АК ув'язнені на території СРСР.
Посткомуністична польська історія високо цінує внесок АК до боротьби за незалежну польську державу.
[ред.] Коменданти АК
Комендант АК — польська назва командувача Армії Крайової. Командувач АК підпорядковувався безпосередньо Головному Командувачу Збройних Сил Польщі в еміграції. Функції комендантів АК від часу створення до офіційного розпуску АК виконували:
- 14 лютого 1942 — 30 червня 1943 — генерал Стефан Ровецкі (псевдо — «Ґрот»)
- 30 червня 1943 — 2 жовтня 1944 (до кінця Варшавського повстання) — генерал Taдеуш Коморовскі (псевдо — «Bór (Бур, укр. Бір)»)
- 2 жовтня 1944 — 19 січня 1945 — генерал Леопольд Окуліцкі (псевдо — «Niedźwiadek (укр. Ведмедик)»)
